Львів – потужний центр пивоваріння. Львівське пиво вже багато років займає провідні позиції як на українському так й на європейському ринках. Вагомий вклад у розвиток львівського пивоваріння зробив німець Роберт Домс. Хоча мало хто знає, що окрім виготовлення пива, німецький підприємець займався також нафтопереробкою, був відомим меценатом, пише leopolis.one.
Поява підприємця у Львові
Роберт Домс народився у далекому 1815 р. у Королівстві Пруссія, адже у вказаний час не існувало єдиної німецької держави, а кілька окремих країн. Майбутній пивовар згодом переїхав до Львова і зовсім не випадково – у Львові мешкав його родич – Франц, який прийняв громадянство міста та займався підприємницькою діяльністю. За даними краєзнавців, Франц спеціалізувався на шліфуванні та навіть мав майстерню.
Згодом Домс побачив, що місто має зручне географічне положення, талановитих майстрів та інші можливості для ведення успішної підприємницької діяльності. Домс зупинився не лише на пивоварінні, однак й на переробці нафти.
У відкритих джерелах майже відсутня інформація щодо освіти майбутнього пивовара. Однак судячи з того, що Домс став одним з найвідоміших підприємців Галичини, він мав хорошу освіту. Деякі дослідники стверджують, що чоловік навчався у Відні.
Нафтопереробна промисловість
З прибуттям до Львова, Роберт активно цікавився хімією, враховуючи той факт, що на Львівщині знаходились потужні нафтові родовища в районі Борислава. Підприємець вивчав властивості нафти та озокериту (гірський віск). У 1853 р., перебуваючи на ринку Дрогобича, Домс придбав у місцевих торгівців-євреїв мазь, яка являла собою неочищену нафту, видобуту з родовищ поблизу Борислава.
На думку краєзнавця Тараса Олексина, вказаний випадок з нафтою описав в одній із своїх повістей видатний український письменник Іван Франко. Олексин зауважує, що згодом німець за мізерні кошти придбав земельні ділянки (на яких знаходились родовища) у місцевої бідноти за вирішив провести пробний видобуток сировини. Місцеві мешканці не розуміли походження нафти, хоча використовували її як ліки, як паливо. Нафту потрібно було переробляти, очищати від бруду та домішків.
Роберт Домс був добре знайомий з хімічною промисловістю, адже співпрацював з провідними фахівцями Віденського університету. Саме у 1853 р. він став власником першого нафтопереробного підприємства Борислава.
Розширення виробництва та нові ідеї
Оцінивши масштаби покладів нафти на Бориславщині, Домс вирішив розширювати виробництво, скуповував нові ділянки. Німець дбав не лише про прибутковість виробництва, а й про техніку безпеки. Підприємець не припиняв співпрацю з австрійськими хіміками, які консультували його. Переробку ж нафти він здійснював за патентом відомого винахідника Яна Зега.
Успіх німця у веденні бізнесу у нафтопереробній галузі полягав у тому, що він застосовував найновіші технології та методи видобутку сировини. У вказаний період у Галичині домінував ямний видобуток нафти. Згаданий спосіб полягав у тому, що викопували ями (до 2 м вглиб), стіни яких закріплювали дерев’яними кілками. Нафта виступала з ґрунту та накопичувалась на дні таких ям. Видобувачам нафти лишалось лише вичерпати сировину. Рідину забирали спеціальними черпаками зробленими з кінського волосся та іншими інструментами.
Роберт Домс вирішив відійти від ямкового видобутку та зупинитись на свердловинах, які дозволяли отримувати велику кількість сировини за рахунок буріння, видобуваючи нафту з глибин. У 1861 р. в Бориславі почала роботу його перша бурова вежа для ручного ударного буріння нафтових свердловин. Найглибша свердловина сягала майже 140 м.
Домс придбав чотири шахти з покладами бурого вугілля (поблизу с. Мокротин та Глинське Жовківського району). Він став заступником голови “завідувальної ради” Галицького крайового банку у Львові. Доступ до фінансів дозволив німцю розширювати власне виробництво, відкривати підприємства й у інших напрямках. Підприємець організував промислове виробництво парафіну, а також освітлювальних свічок на його основі.
Пивоваріння
Паралельно з нафтопереробним бізнесом Домс вирішив випробувати себе у харчовому бізнесі. У 1863 р. він викупив на вул. Клепарівській броварню у попереднього власника – Йогана Квіха. На території установи знаходились також млин та пекарня. Домс подорожував різними країнами, збирав рецепти тамтешнього пива, аби згодом запустити їх на власному виробництві.
Аби готувати чудове пиво, німецький підприємець використовував на виробництві воду з родовищ, якісний хміль та інші інгредієнти. Домс любив експериментувати, тож додавав до хмільних напоїв різноманітні інгредієнти. Окрім того, що підприємець виготовляв якісне пиво, він подбав й про рекламу продукції.
Окрім пивоваріння, Домс володів кількома млинами, також виробляв борошно. В Інтернеті можна знайти інформацію, за якою Домс налагодив виготовлення замінника кави на основі цикорію. Саме кавоваріння стало першою справою яку німецький підприємець розпочав у 1848 р. на теренах Галичини, в період бурхливої “Весни народів”.
Доброчинність
Окрім того, що Домс був успішним підприємцем, він займався благодійністю. У 1885 р. він заснував благодійний фонд. Будучи заступником голови а згодом і головою львівської Торгово-промислової палати, він вирішив допомагати збанкрутілим підприємцям й представникам творчого класу. Він відкрив притулок для митців та літераторів, із статутним капіталом у понад 100 тис. злотих. У закладі особливими привілеями користувались науковці та інженери-хіміки. До притулку приймали хворих та старих митців (письменників, акторів, живописців), збанкрутілих підприємців та купців.
Домс заохочував вкладати кошти у заклад й інших підприємців. Якщо певний меценат здійснив внесок у понад 100 тисяч злотих для розвитку фундації, то ім’я засновника уже мало згадуватись після нового жертводавця. Окремі краєзнавці зазначають, що у притулку знаходилось кілька митців, які страждали від алкоголізмом. У ЗМІ можна знайти інформацію за якою Домс витратив на благодійність понад 240 тис. крон. Він власним коштом забезпечував існування 12 осіб, що проживали у притулку. Притуло ліквідувала у 1940 р. радянська влада.
Відомого підприємця та мецената не стало у 1893 р. Домс помер від запалення легень. Поховали відомого львів’янина на Личаківському цвинтарі. Його традиції пивоваріння продовжують існувати й сьогодні. До 1991 р. на вулиця, де знаходився притулок заснований Домсом, була названа на честь німця. Однак згодом її перейменували на честь скульптора Петра Війтовича, який мешкав у притулку та помер в установі. У 2015 р., під час святкування 300-річного ювілею найстарішої броварні України у Львові, на могилі Домса був встановлений новий пам’ятник.
Домс мав трьох дітей – доньку Емму та двох синів – Альфреда та Роберта. За легендою, молодший син Домса, Робер, щодня дегустував власне пиво, випиваючи аж 10 літрів напою. Пиво приносила молода вродлива служниця Зося. Нащадок відомого підприємця закохався у дівчину та одружився з нею. Пара перебралась до Швейцарії.
Заклад, який заснував Домс продовжує існувати й сьогодні. Це “Львівська пивоварня”. Його образ продовжують використовувати у рекламній кампанії.
