Війна докорінно змінила життя та побут українців. У зв’язку з постійними вимкненнями електроенергії ми знову згадали про старі добрі свічки. У давнину, коли ще не було винайдено електричне освітлення, ці вироби були єдиним джерелом світла у темну пору доби, пише leopolis.one.
Розвиток свічок
Відомо, що перші свічки використовували давні греки та римляни. Виготовляли їх з тваринного жиру та використовували не лише для освітлення осель, однак й у релігійних культах. У Англії та Франції виготовлення свічок стало цеховим ремеслом ще у XIII ст. Свічки навчились виготовляти з воску, очищених тваринних жирів (стеарину), парафіну.
У 1820 р. французький хімік Мішель Шевроль навчився виділяти із тваринних жирів спеціальний твердий матеріал – стеарин. Дослідник побачив, що цей матеріал можна використовувати для виготовлення свічок, оскільки він горів без специфічного запаху та кіптяви. У цей же час дослідники навчились просочувати свічковий гніт борною кислотою, аби він не гасив свічку.
Нарешті німецький фізик фон Рейхенбах, досліджуючи властивості різноманітних сполук виділив спеціальну речовину, яку назвав парафіном. Цей матеріал можна було отримувати з переробки нафтопродуктів. Матеріал був дешевим у виробництві. Парафінові свічки під час горіння не давали неприємного запаху, тому набули широкого поширення серед населення.
Перші свічки у Львові
Відомий історик Михайло Грушевський зазначав, що воскобійні у Львові з’явились ще до ХV ст. Цікаво, що свічкарі тривалий час працювали поряд з мильникарями, об’єднались в один цех, використовували у своїй праці луг, попіл та вапно. У 1575 р. свічкарі зрозуміли, що можуть працювати самостійно й від’єднались від колег та утворили власний цех.
Виробництво воску у Львові було дуже прибутковою справою, зважаючи на те, що у місті знаходилось багато різноманітних храмів, які потребували великої кількості свічок. У місті та околицях знаходилось багато пасік, тож свічкарі не мали проблем з сировиною. Львівський віск експортували навіть до німецьких та італійських держав, в Іспанію. Це свідчить про те, що він мав хорошу якість, користувався попитом у європейців. Відомо, що воскобійня знаходилась на сучасній вул. Памви Беринди. Також треба зважати на те, що свічки купували й представники інших професій міста, яким потрібно було працювати у темну пору доби. В історичних джерелах майже відсутня інформація щодо зарплати свічкарів, побуту представників цієї професії.
Технологія виготовлення свічок
Згідно з міським правом, усі, хто мав пасіки та бажав виготовляти віск, повинен був звернутись до міської влади, яка мала монополію на виготовлення воску. Виробників свічок називали candelarii або luminatores. Те, що міська влада мала монополію на виготовлення свічок не було унікальним явищем. Подібну тенденцію можна було побачити в Англії, де аби виготовляти свічки, потрібно було отримати ліцензію від влади, платити спеціальні податки. Часто свічки виготовляли монахи.
В основі виробництва свічок лежало створення лою (жиру). Далі сировину формували у спеціальних кам’яних формах. Ціна свічки залежала від якості матеріалу, з якого вона була виготовлена. Віск був очищений, відшліфований та пофарбований. Існували різні способи виготовлення лойових свічок. За одним з таких способів лой заливали у спеціальну залізну трубку, в центрі якої знаходився спеціальний бавовняний гніт. Воскові свічки виготовляли у спеціальних ночвах, заливаючи розтоплений віск. Майстер обертав у рідкому воску гніт до того часу, поки на гніт не прилипав віск. Свічки виходили довгі та їх різали.
Віск був дуже дорогим матеріалом – 3-4 свічки могли вартувати місячну зарплату пересічного чиновника. Тому звичайні міщани освітлювали свої оселі або оливковими лампами, або свічками з дешевого матеріалу та іншими саморобними пристроями. За незаконне виготовлення свічок можна було отримати й смертну кару. Як вже зазначалось, значну частину свічок використовували служителі культу. Наприклад під час богослужінь у Латинській катедрі, щорічно витрачали від 5 до 9 свічок.
Розквіт виробництва свічок
Краєзнавці зазначають, що розквіт виробництва свічок у Львові припав на ХІХ ст. Це було пов’язано з різними факторами – зростання населення, розвиток економіки та торгівлі. В крамницях з’явились навіть святкові свічки – ялинкові. У самому місті у зазначений період функціонували кілька десятків крамниць та майстерень, що спеціалізувались на продажі та виробництві свічок.
Відомий дослідник Ярослав Кісь, вивчаючи промисловість Львова стверджував що потужний миловарний цех та майстерню з виготовлення свічок заснував підприємець Йосиф Пфлігер. Великої популярності користувались свічки з бджолиного воску, виготовлені на підприємстві графа Фрідріха Шубута. Його вироби отримували нагороди на міжнародних виставках.
Виробництвом свічок займався й підприємець з Жовкви, Й.Бергрін. Серед виробників свічок можна було побачити М.Гайнбаха, Ю.Горнунга, Ф.Сидоровича. Я.Кісь стверджує, що у ХІХ у місті працювало підприємство з виготовлення стеаринових свічок, яке мало три гідравлічні преси, паровий котел та інше обладнання. На підприємстві працював майстер та восьмеро працівників – чотири жінки та чотири чоловіки.
Електрика замінює свічки
З початком ХХ ст. можна було спостерігати поступове зниження виробництва свічок. Це можна було пояснити тим, що у місті поширювалось електричне освітлення. Однак останнє було доступним переважно адміністративним установам, чиновникам та дуже заможним містянам. Майстерні продовжували функціонувати, а у них працювали кілька підсобних робочих, які виконували вказівки майстрів.
Серед відомих виробників свічок називають Й.Чачкеса, Х.Пордеса, Ф.Шренцеля, Х.Рота, А.Вайзера та десятки інших. Між виробниками існувала шалена конкуренція, тож аби вижити, підприємці змушені були “заманювати” покупців високою якістю своїх виробів та доступними цінами.
На сучасній вулиці Волошина працювало підприємство Фрідріхів. Підприємство мало чималі прибутки, оскільки проклало навіть вулицю, яку згодом назвали на честь власників мануфактури.
Занепад чи відродження?
Професія свічкарів стала раритетною у сучасному світі, який насичений різноманітними технічними винаходами. З приходом радянської влади у місті свічки вважались пережитком минулого. Однак під час Другої світової війни, в умовах бомбардувань, львів’яни рятувались саме за допомогою свічок. Та й радянська влада не поспішала розставатись з цими засобами освітлення. Так у 1945 р. у Львові запрацював свічковий завод.
У 2013 р. сімейна пара Оксани та Андрія Сидорів заснували у Львові свічкову мануфактуру. За словами засновників, вони прагнуть відродити традиції давнього ремісництва. Свічки на невеликому підприємстві створюють вручну. Матеріалом створення слугують рослинний та бджолиний віск, парафін. Майстри додають спеціальні аромати, адже левова частка виробленої продукції – декоративні, сувенірні свічки.В майстерні проводять різноманітні майстер-класи, аби усі охочі самі спробували створити свічки.
