Незважаючи на те. що до Першої світової війни західна Україна входила до складу Австро-Угорщини, на українських теренах розвивались освіта, культура, працювали успішні підприємці. Одним з таких був Ян Рукер, пише leopolis.one.
Молодик із солідним спадком
Ян Рукер був поляком, який походив із заможної родини. Батько молодика був відомим підприємцем, який після смерті залишив синові аптеку “Під срібним орлом” та фабрику супових концентратів. Молодик увесь час прагнув започаткувати власне виробництво продуктів харчування (консервацій), що становили б конкуренцію австрійській та угорській продукції.
Випередити конкурентів можна було лише у тому випадку, якщо підприємство Рукера стало б постачальником збройних сил. Однак аби зайняти цю нішу, потрібно було модернізувати виробництво. Молодий підприємець отримав низьковідсотковий кредит від Промислового фонду при Галицькому Крайовому відділі і у 1891 р. на Жовківській рогатці розпочала роботу нова фабрика
Діяльність фабрики
З самого початку своєї діяльності фабрика отримала замовлення від австрійського війська на постачання кавових та супових концентратів. Продукція Рукера мала високу якість, оскільки підприємець отримав право маркувати свої товари австрійським гербом. Продукцію Рукера відзначив на крайовій виставці 1894 р. австрійський імператор.
У 1912 р. відкрилося нове підприємство на околиці Знесіння (вул. Б. Хмельницького, 221–223), а Рукерові вдалося отримати контракт з армією на 30 років. Сам підприємець був радником імператора, приймав участь у різноманітних виставках. На фабриці випускали овочеві, фруктові та м’ясні консерви. Підприємцю вдалось навіть укласти вигідний контракт із Туреччиною, обійшовши конкурентів – німецьку фірму “Knorr”. Таким чином Рукер отримав великий ринок для збуту своєї продукції.
У 1920-х рр., коли вже існувала Друга Річ Посполита, Рукер займався постачанням польського війська. Рукер збудував склади для власної продукції, займався виготовленням тари для товарів. Навіть сьогодні на різноманітних аукціонах можна зустріти оголошення щодо продажу скляних банок фабрики Рукера. Одна банка коштує від 1500 до 2000 гривень. На фабриці працювало понад 600 осіб.
Рукер був не лише успішним підприємством, а й меценатом – надавав кошти сиротинцям, хворим. Засновник фабрики давав цінні поради для молодих підприємців, які прагнули започаткувати власну справу.
Можливо підприємство б розвивалось й надалі, однак цьому процесові завадило кілька факторів. Перший з них – велика економічна депресія 1929-32 рр. Другий – конкуренти. Нарешті Державний рільничий банк прагнув націоналізувати фабрику і Рукер вимушений був звертатись до суду. Підприємець виграв справу у 1938 р. А далі розпочалась Друга світова війна. Фабрика сильно постраждала від бойових дій, а з поверненням радянської влади про функціонування приватного підприємства не могло йти й мови, тому фабрику приєднали до державного “М’ясокомбінату”.
