Важко уявити, що колись не можна було надсилати листи чи важливі повідомлення буквально одним “кліком” – сучасні технології та можливості, які дає нам технологічний прогрес, просто невичерпні та “космічні” для наших пращурів. Проте ще у минулому столітті інтернету не існувало, а змога передати інформацію була доступна через… пошту.
Так, пошта стала величезним кроком у розвитку нашого Львова. Як працювало перше поштове відділення та хто заснував поштову справу в нашому місті – читайте у матеріалі на leopolis.one.
Першу пошту у Львові заснував.. купець
Сімнадцяте століття стало переломним у житті Львова. У цей час до міста приїжджає чимало купців, у надії розширити власну справу, зробити вдалі торги. Одним з таких купців став італієць Роберто Бандінеллі – сучасникам відоме його ім’я завдяки кам’яниці на площі Ринок, яку називають “Палацом Бандінеллі”.
Роберто Бандінеллі був родовитим купцем, молодим флорентійцем, нащадком відомого італійського скульптора – автора старовинних скульптур у самому серці Флоренції, якого шанували та добре знали італійці.
Так-от, приїхав Роберто Бандінеллі до Львова на початку сімнадцятого століття, і вирішив тут залишитися, доєднавшись до впливової італійської спільноти у нашому місті. Згодом йому вдалося отримати львівське громадянство, придбати тут будинок, одружитися. Тоді Бандінеллі і став власником кам’яниці на площі Ринок, яка завдяки йому стала однією з найкрасивіших та найвідоміших у місті та за його межами.
Як виникла ідея започаткувати пошту у Львові?
Бандінеллі не скаржився на торгові справи у нашому місті – навпаки, як свідчать дані з історії, справи у нього тут йшли на доволі високому рівні. Проте він був доволі амбітним чолов’ягою, який прагнув краще та більше. Досягнути ще більшого успіху можна було тільки під покровительством короля.
Саме ж покровительство короля можна було здобути, якщо одержати привілей на заняття певною діяльністю, прогресивною та важливою для всієї держави. Король потребував активного обміну інформацією, тому у Бандінеллі швидко виникла ідея запустити пошту у нашому місті.
Пошта у той період тільки поширювалася у Європі, справа була хорошою та потрібною, а головне – обіцяла збільшення прибутків. Кращого рішення для Бандінеллі годі було шукати. З деяких джерел відомо, що досвід флорентійський купець отримав від свого італійського колеги, який займався поштовою справою у Польщі. Припускають, що саме цей приклад дав поштовх Бандінеллі до того, щоб запустити поштову службу і у Львові.
1629-го року Бандінеллі отримав привілей на утримання регулярної королівської пошти та титул королівського постмагістра.
Поштовий статут: як працювали перші львівські поштарі?
Після того як Бандінеллі отримав королівський патент та гарантію, яка забезпечувала захист курсорів (так називали поштових посильних, які перевозили відправлення), купець уклав Статут діяльності своєї пошти.
У цьому документі йшлося про те, що кореспонденція відправлялася раз на тиждень, у суботу. Вирушала у двох напрямках – до Ґанська через Варшаву та до Кракова. Спершу пошту обслуговували дванадцять працівників-курсорів, один з них виконував обов’язки керуючого – був “за старшого”, так би мовити.
Курсори перед початком роботи дали урочисту присягу місту – такі урочистості були обов’язковими, адже саме вони відповідали за вчасну доставку кореспонденції та за цілісність відправлення.
Перша пошта була дорогим задоволенням
Так львів’яни отримали змогу раз на тиждень “листуватися” практично з усією Європою. Щоправда, це задоволення було неймовірно дорогим, і дозволити собі таку розкіш міг далеко не кожен містянин.
Коштувало відправлення листа кілька грош. Для того, щоб уявити собі, скільки це було, то відправлення посилки, вагою у шість грамів, дорівнювало оплаті одного дня праці ремісника. Ще для більшого уявлення про дорогу вартість пошти варто знати, що папір у ті часи був доволі важким. Впливала на вартість поштових послуг і відстань відправлення посилки.
Така велика плата зовсім не подобалася мешканцям міста, тому вони почали шукати додаткових шляхів, щоб передати листи. Наприклад, почали передавати листи через подорожніх, які їхали через Львів у те чи інше місто.
“Провал” справи Бандінеллі
Неофіційні способи відправлення кориспонденції згодом набули розголосу і “грішити” таким почали навіть чиновники з міського магістрату – почали відправляти власних “курсорів” при потребі.
Звісно, такі дії приносили неабияку шкоду справі Бандінеллі. Він вклав немалі гроші у започаткування поштової справи у Львові, тому магістрат буквально розорив його бізнес. Розлючений італієць навіть влаштував гучний скандал в місті та викликав бургомістра на дуель. Виклик, звісно ж, бургомістр не прийняв, продовжуючи ігнорувати офіційну львівську пошту.
Трішки обдумавши ситуацію, Бандінеллі згадав про свого головного покровителя – короля. Той втрутився у скандал і практично змусив міську раду відновити користування офіційною поштою.
Так, труднощів у Бандінеллі було чимало, однак він навіть у несприятливих умовах продовжував вести свою справу, паралельно ведучи торги. Деякі джерела доводять, що навіть смерть застала його при виконанні обов’язків – одного разу він виїхав у Відень з доставкою кориспонденції і там помер.
Єдиний в Україні Музей пошти
Оскільки саме у Львові була одна з найдавніших поштових служб, не дивно, що саме у нашому місті в сучасності відкрили Музей пошти, який працює у тій же кам’яниці Бандінеллі. Його було відкрито у 2005-му році, сам же музей офіційно почав роботу у 2008-му році.
В експозиції музею – понад сотня унікальних експонатів, які стосуються розвитку поштової справи у Львові та Галичині. Всю історію поштарства вмістили у трьох великих залах, і серед них можна побачити по-справжньому унікальні речі – королівські валізи, перші листівки, сумки поштарів тощо.