“Народна гвардія”

Усім, навіть далеким від історії, відомо, що у роки Другої світової війни Львів був одним з найпотужніших осередків ОУН. Проте варто зазначити, що у місті діяли також польські, єврейські та радянські підпільні організації. Далі про це детальніше розкаже Leopolis.one.

На честь І.Франко

Радянська влада прийшла до міста у вересні 1939 р. і протрималась недовго – до червня 1941 р. З одного боку у місті почали відкривати промислові підприємства, частина українців отримали квартири, місто позбавилось від “полонізації”, однак з іншого нова влада принесла репресії, депортації, боролась з церквою і всіляко ламала традиційний устрій західноукраїнського суспільства.

Після того як німці навмисно оприлюднили злочини НКВС (відкривши в’язниці у яких були тисячі розстріляних осіб), населення міста ще більш радикалізувалось по відношенню до комуністів.
Однак незважаючи на це, що переважна більшість містян негативно ставились до радянської влади, а значна частина населення зустрічала німецькі війська як визволителів, у Львові розгорнуло діяльність радянське підпілля. На відміну від інших регіонів УРСР, воно було мало чисельним.

Перші підпільні організації виникли восени 1941 р. Підпільники розповсюджували антинацистські листівки, робили написи на будівлях, чинили окремі акти диверсій, вбивали одиноких діячів окупаційної адміністрації та військових. Радянські підпільники створили “Народну гвардію ім. І.Франка” у 1942 р. Організація була названа на честь легендарного письменника та поета, оскільки він був відомою особистістю, а у його творчості, на думку, комуністів, було багато соціалістичних мотивів (боротьба робітничого класу, соціальна справедливість).

Організаторами були В.Грушин (колишній директор однієї з фабрик міста), Н. Березін (Львівська політехніка), І.Вовк та інші. Частина радянських підпільників мали досвід дій у підпіллі, коли перебували на нелегальному положенні та переховувались від правоохоронних органів Речі Посполитої. Із підпільниками співпрацювали діячі Польської робітничої партії. Керівним органом організації була Військова рада.

“Народна гвардія” складалась з оперативно-бойових та технічних секцій. Кожна така секція складалась з п’яти осіб. Підрозділи “Народної гвардії” діяли у Дрогобичі. Самборі, Городку та інших містах області. Станом на 1943 р. підпільна організація налічувала понад 600 бійців.

Серед учасників підпілля був польський лікар З.Білінський, який не лише надавав медичну допомогу підпільникам, а й писав статті у газети та листівки. “Народна гвардія” випустила 90 номерів підпільної газети, тираж якої налічував сотні екземплярів. Підпільники розповсюджували газети по поштовим скринькам, у місцях скупчення людей. Радянські підпільники надсилали представникам поштові пакети, які вибухали, коли їх відкривали. З 1943 р. підпільники перейшли до масштабних диверсій.

Їм вдалось спалити склад пшениці на вул.Зеленій, склад солдатського взуття на вул. Замарстинівській, знищили фабрику яка випускала продукцію для німецької авіаційної промисловості. Підпільникам вдавалось пускати під укіс навіть потяги.


У липні 1943 р. “Народна гвардія” була перейменована на “Організацію партизанського руху у західних областях України”. Підпільники організовували втечі з німецьких концтаборів. У радянській літературі вказано, що 20 березня 1944 р. підпільники організували втечу 300 в’язнів з “Цитаделі”, однак жодних документальних підтверджень цього немає.

Липень 1944 р. та подальша доля “Гвардії”

Тривалий час до Львова не могли пробитись радянські партизанські підрозділи, зважаючи на опір німецьких військ та бійців УПА. Лише навесні 1944 р., з наближенням Червоної Армії до Західної України, у місті з’явились представники різних партизанських загонів. У квітні 1944 р. гестапо арештувало понад 50 діячів Гвардії. Левова частка їх була розстріляна або загинула у концтаборах.

У 1944 р. підпільники часто вдавались до терористичних актів супроти окупантів. 12 червня був убитий оберст (полковник) Вермахту, 24 травня на Головному Вокзалі у групу поліцаїв кинули гранату. У липні 1944 р., після того як Львів перейшов під контроль Червоної Армії, “Народна Гвардія” була розформована. Частина її колишніх членів були перекинуті до Словаччини та інших країн, а інша частина отримала посад у різноманітних органах радянської влади. На честь “Народної Гвардії” у Львові була названа одна з площ. Діяльність підпільників Львова можна було побачити у радянській кінострічці “Іванна” (1959)


З проголошення незалежності України, площу названу на честь “Народної Гвардії” перейменували на честь Яворницького. Про “Гвардію” забули. Молоді мешканці міста, стикаючись із словом “Народна Гвардія” асоціюють її з подіями 2014 р. У місті мізерна чисельність ветеранів Червоної Армії. Помер голова організації ветеранів Львівщини Тимофій Маханьок, важкий стан здоров’я у керманича Антифашистського комітету Львова, Олександра Калинюка.

More from author

На Львівщині нещеплені працівники залишаться без роботи

Категорії працівників, які підлягають обов’язковій вакцинації, але не хочуть щепитися, вже з 8-го листопада відсторонять від їхніх обов’язків без збереження зарплати. Деталі на leopolis.one. Про...

“Народна гвардія”

Усім, навіть далеким від історії, відомо, що у роки Другої світової війни Львів був одним з найпотужніших осередків ОУН. Проте варто зазначити, що у...

Опалювальний сезон на Львівщині

Після того як починаючи з 2013 р. тарифи на природний газ та опалення для населення постійно зростали, громадяни з острахом згадують про термін “опалювальний...