Як у Львові з’явилася перша українська фабрика цукерок

У харчовій промисловості Львова велике значення завжди мала кондитерська галузь. Вперше у Львові відкрив фабрику цукерок швейцарець Домінік Андреолі у 1803 році на площі Ринок. А от першу українську кондитерську фабрику відкрила промисловиця та меценатка з Тернопільщини Климентина Авдикович у 1923 році у Львові. Далі на leopolis.one.

З Перемишля до Львова

Після смерті чоловіка у 1919-му Климентина Авдикович, перебуваючи у Перемишлі, почала шукати способи, як можна прогодувати двох дітей. Робота в суспільних установах не була високооплачуваною, тому жінка спершу зайнялася продажем домашніх речей. А вже у 1922 році відкрила невеличне кондитерське підприємство «Фортуна» у Перемишлі.

Жінка продала годинник, купила за ці гроші мішок цукру й почала робити помадки разом із ще 5 кондитерками. Помадки вона навчилася виготовляти під час поїздки до Відня, де місцевий кондитер розповів рецепт. Жінка дбала про гігієну в майстерні, хоч і вона знаходилася у двох колишніх стайнях.

У 1924 році Климентина звернулася по допомогу до Андрея Шептицького. Митрополит погодився допомогти, тож Климентина перевезла підприємство до Львова, де реорганізувала його у велику фабрику, яку назвала «Фортуна нова». Митрополит відкрив кредит, завдяки цим коштам ручне виробництво перевели на парове. Крім того, він здав в оренду для фабрики церковне приміщення на вулиці Кордецького (Олени Степанівни).

У Львові на той час було вже 7 кондитерських фабрик та понад 80 цукерень, тож Климентина вирішила, що її перша власне українська фабрика буде виготовляти якісну й водночас дешеву продукцію з натуральних продуктів. Так жінці вдалося обійти конкурентів.

У перший рік діяльності на фабриці виготовили 200–300 кг цукерок і помадок. Готову продукцію продавали львівським крамницям на вулиці Руській. Через деякий час на тій же вулиці відкрився фірмовий магазин фабрики, де продавали 30 різних видів цукерок як вроздріб, так і гуртом. Також по одному магазинові «Фортуна нова» відкрила у Стрию і Дрогобичі.

Часто замовляли солодощі «Фортуни нової» різні українські кооперативи й приватні торговці. Попри це, були деякі проблеми зі збутом цукерок, адже парове виробництво давало змогу виготовляти набагато більше солодощів, ніж виробництво ручне.

Рекламні інструменти

Аби підвищити інтерес до фабрики, у 1925 році в журналі «Світ» опублікували матеріал про «Фортуну нову», де написали про те, як Климентина відкрила підприємство, незважаючи на насмішки скептиків. Завдяки працьовитості, ентузіазму Климентини та, що найважливіше, своїй якості продукція «Фортуни нової» стала відомою широкому загалу.

У 1930-х на фабриці вже працювало 125 працівників, щодня там виготовляли 5 тонн солодощів, які експортували до країн Європи, а також до Канади і США. Крім цукерок, виробляли мармеладки, медівники, печиво, морозиво, желе, бісквіти… Популярним був шоколад «Солодка історія України». На його обгортках розміщували портрети знакових українських історичних постатей. Через це існуванню фабрики всіляко перешкоджала тодішня влада.

Климентина Авдикович

У 1939 році фабрику націоналізували й назвали її Третьою львівською кондитерською фабрикою, а після війни її приєднали до підприємства, що потім стало відоме як фірма «Світоч».

Меценатство

Заробивши на фабриці грошей, Климентина почала жертвувати кошти потребуючим. Наприклад, вона дарувала гроші найбільшій на той час жіночій організації Галичини «Союз українок», а на День святого Миколая жінка купувала подарунки українським школярам.

У 1944 році вона переїхала до Відня, а в 1965 році там померла у віці 82 роки.

Фото: photo-lviv.in.ua

More from author

Історія спортивних товариств Галичини

Галичани здавна цікавилися та захоплювалися спортом - відвідували гуртки та організації, вболівали за улюблені спортивні клуби, брали участь у різноманітних змаганнях та конкурсах. Свого...

Найстаріший в Україні, або історія Львівського локомотиворемонтного заводу

Залізнична магістраль Львова є найстарішою в Україні. Її проклали в 1861 році, тоді ж прибув перший потяг. На момент відкриття залізничного руху підприємство імені...

Іван Лисяк-Рудницький: від емігранта-контролера до реформатора освіти

Історик, політолог та публіцист Іван Лисяк-Рудницький написав праці, які вплинули на українське наукове життя. Попри доволі непростий характер, студенти вишикувалися в черги, щоби потрапити...
.,.,.,.