Історія спортивних товариств Галичини

Галичани здавна цікавилися та захоплювалися спортом – відвідували гуртки та організації, вболівали за улюблені спортивні клуби, брали участь у різноманітних змаганнях та конкурсах. Свого часу для розвитку спорту в регіоні створювали спеціальні окремі товариства, завданням яких була популяризація того чи іншого виду спорту, їх розвиток та плекання спортивних здобутків, пише сайт leopolis.one

Які спортивні товариства діяли на Галичині у різні періоди та цікаві факти з їхньої історії – читайте у матеріалі нижче. 

Товариство “Сокіл” 

Однією з перших організацій такого плану на Галичині стало товариство “Сокіл”, яке було засноване у різний час також на Наддніпрянщині. Його було створено за прикладом тогочасних польських та чеських патріотично-гімнастичних товариств на території Австро-Угорської імперії. Першим “Сокіл” запрацював у Чехії – там першу таку організацію заснували ще 1862-го року, а згодом поширився на теренах Словенії, Сербії, Хорватії та в інших країнах. 

Розпочало свою роботу товариство “Сокіл” у лютому 1894-го року у Львові. Статут новоствореної організації базувався на статуті однойменного чеського товариства, а територія його діяльності обмежувалася Буковиною та Галичиною. Першим головою товариства став Василь Нагірний – відомий український архітектор та громадський діяч. Під його головуванням товариство пропрацювало до початку двадцятого століття.  

Головна мета роботи організації – виховувати в українців єдність, силу та честь через плекання фізичної культури та тренування у людей витривалості, рухливості та дисципліни. Завдяки Альфреду Будзиновському товариство “Сокіл” присвятило значну увагу пожежній справі, туризму, фехтуванню та велосипедному спорту. 

З часом товариство поширило свою діяльність на всю територію Галичини – у містах відкривалися руханкові філії, а по селах – руханково-пожежні філії. 

У товариства була низка мотивувальних гасел-кличів. Деякі з них “дожили” і до наших днів – наприклад, “В здоровому тілі – здорова душа”, “Де сила – там і воля” тощо. Учасники організації дуже серйозно ставилися до своїх символів – у товариства був свій гімн та прапори, гасла. 

Товариство “Січ” 

Ще одне спортивне товариство, яке діяло на Галичині, – “Січ”, спортивно-пожежно-руханкове товариство, яке поширилося на початку двадцятого століття у нашому регіоні, а також на Буковині та Закарпатті.   

Перший осередок товариства виник у селі Завалля Івано-Франківської області завдяки Кирилу Трильовському, звідси згодом ідеї такої організації поширилися і на Буковину та Галичину. На той час Кирило Трильовський викладав право у Чернівецькому та Львівському університетах. 

У товаристві було поєднано давні традиції запорізького козацтва з традиціями галицьких театралізованих грищ, бандерій (так називали почесні кінні варти) та чеських “Соколів”. Організація дбала про популяризацію спортивних вправ серед селянської української молоді, привчаючи її до дисципліни та турботи про зміцнення здоров’я. Разом з тим, “Січ” стало культурно-просвітницьким осередком, адже її члени поширювали ідеї національної та політичної свідомості. 

Товариство поєднують головним чином із діяльністю військових організацій для вишколу української молоді – “Січових Стрільців”. Вони виникли перед Першою світовою війною і дуже швидко розвинулися – відомо, що вже станом на 1913-й рік кількість “Січей” становила приблизно 900, а кількість учасників нараховували близько 80 тисяч. 

Товариство “Луг” 

1925-го року у Галичині було створене товариство “Луг” – руханково-пожежна організація під головуванням Романа Дашкевича, який тривалий час залишався його незмінним очільником. Ім’я Романа Дашкевича відоме завдяки його активній військовій та політичній діяльності, він мав звання полковника армії УНР та став одним із засновників галицької артилерії. 

Створили товариство через заборону на діяльність вищезгаданої організації “Січ” від польської влади. Українці шукали всіляких способів задля відновлення товариства – так і виникла організація “Луг”, яка швидко набула популярності у Галичині та вже станом на тридцяті роки двадцятого століття була однією з найчисленніших легальних організацій регіону. 

У товариства було кілька спортивних команд, які виступали у львівській зоні. Серед таких була гімнастична, легкоатлетична та боксерська, а також існувала власна футбольна команда під однойменною назвою. Організація товариства дбала про активну військову підготовку членів, тому часто проводила стрільби та польові заняття. 

Через таку діяльність товариство пропрацювало зовсім недовго. Влада всіляко намагалася заборонити організації, які пропагували українську національну ідею. Так, у 1933-му році товариство заборонили перший раз, однак ентузіасти-учасники організації придумали, як реорганізувати його – головою знову був Роман Дашкевич. Звісно, навіть реорганізоване товариство продовжувало мати за мету пропагування національних інтересів. 

Так тривало недовго – 1939-го року товариство “Луг” було остаточно заборонене радянською владою.  

Львівське ковзанярське товариство 

Львівське ковзанярське товариство – одне з найстаріших спортивних товариств Галичини, яке було засновано ще у 1869-му році у Львові. Львівське ковзанярське товариство було першим спортивним клубом на теренах тодішньої Польщі. 

Спільно з Варшавським ковзанярським товариством, яке було створене пізніше, Львівське ковзанярське об’єднання утворили спільний Польський ковзанярський союз. З плином часу це товариство трансформувалося у Польську федерацію ковзанярів. 

Як уважний читач може здогадатися з назви організації, тут діяли секції хокею та фігурного катання. Найвідомішими його представниками стали футболіст та фігурист Тадеуш Ковальський та талановитий хокеїст Роман Сабінський.  

Команди товариства виступали на чемпіонатах та змаганнях. 

У Львові часто ковзанярі займалися на легендарному Пелчинському ставі. Тут навіть відкрили для них нову ковзанку, яка пропрацювала до тридцятих років двадцятого століття.  

Карпатський лещатарський клуб 

У 1924-му році у Львові заснували ще одне спортивне товариство, однак передувало цьому створення кількох лещатарських секцій у місті, які створювали ще до початку Першої світової війни. Клуб мав на меті популяризувати лижний спорт. 

Спершу Карпатський лещатарський клуб популяризував різноманітні види спорту – легку атлетику, туризм, теніс, плавання. Турбуватися про лижний спорт клуб почав пізніше. 

1927-го року зусиллями клубу було організовано перші масові змагання. Також команди організації виступали на змаганнях та конкурсах в інших місцях – зокрема, 1935-го року учасникам організації вдалося завоювати всі призові місця на Запорізьких Ігрищах. 

З розвитком клубу відкрилися філії не тільки у Львові, а й у інших великих містах Галичини. Зокрема, були відомі філії у Ворохті, Станіславові, Коломиї, Космачі, Тернополі та Зборові. 

Ліквідували діяльність лещатарського клубу у 1939-му році через заборону комуністичної влади. Щоправда, його вдалося відновити у 1989-му році. 

More from author

Як у Львові з’явилася перша українська фабрика цукерок

У харчовій промисловості Львова велике значення завжди мала кондитерська галузь. Вперше у Львові відкрив фабрику цукерок швейцарець Домінік Андреолі у 1803 році на площі...

Найстаріший в Україні, або історія Львівського локомотиворемонтного заводу

Залізнична магістраль Львова є найстарішою в Україні. Її проклали в 1861 році, тоді ж прибув перший потяг. На момент відкриття залізничного руху підприємство імені...

Іван Лисяк-Рудницький: від емігранта-контролера до реформатора освіти

Історик, політолог та публіцист Іван Лисяк-Рудницький написав праці, які вплинули на українське наукове життя. Попри доволі непростий характер, студенти вишикувалися в черги, щоби потрапити...
.,.,.,.