Тарас Шухевич, або львівський адвокат, який мріяв стати піаністом

У січні 1886 року у Львові народився Тарас Шухевич. У його родині було багато відомих церковних, суспільно-політичних і громадських діячів. Батьки прищепили Тарасу та іншим чотирьом дітям любов до класичної музики та народної пісні, тому ще в дитинстві він вирішив стати відомим піаністом. Про те, як Шухевич намагався вибудовувати свою стежку в музиці попри постійні виклики долі, далі на leopolis.one.

Юрист та музикант за освітою

Після закінчення Львівської академічної гімназії Тарас вступив до Львівського університету, щоби вивчати право. Паралельно навчався на фортепіанному факультеті в консерваторії Галицького музичного товариства. Його педагогом був відомий чеський піаніст Вілем Курц. Ці два заклади Тарас успішно закінчив у 1910 році.

Упродовж двох наступних років хлопець брав приватні уроки у Вілема Курца. У цей же час почав давати перші концерти. Його репертуар складався з творів композиторів-романтиків, фортепіанних опусів Миколи Лисенка та творів композиторів-сучасників. Піаніст виробив свій унікальний стиль виконання, для якого була характерна романтичність, тонке опрацювання деталей та інтелігентність.

Музикантку у дружини

У період перших концертів Тарас зустрів своє кохання – Ольгу (Олену) Бандрівську – найстаршу дочку галицького правника і громадського діяча Карла Бандрівського та Осипи Бандрівської (дівоче прізвище – Крушельницька). Ольга навчалася у «Руському товаристві педагогічному» та на фортепіанному відділі інституту імені Лисенка.

Ольга Бандрівська

Вони обоє захоплювалися музикою, тож коли Тарас приходив до дому нареченої, їхні зустрічі перетворювалися на справжні концерти. Молодша сестра Ольги Одарка писала, що коли їй було 6 років, до 18-річної сестри приходив її суджений Тарас. Він вечорами грав на фортепіано композиції Фридерика Шопена, Ференца Ліста, Миколи Лисенка, Сезара Франка та інших видатних музичних творців.

У 1912 році закохані побралися. Їхнє вінчання проходило в селі Підберізці, що на Львівщині. Для цієї події Карло Бандрівський замовив автомобіль, яких тоді було тільки два на весь Львів. У день вінчання падав сильний сніг, машина ледве доїхала до села.

Ольга для Тараса була не просто дружиною, а й вірною подругою та помічницею. Жінка підтримувала всі його починання. До кінця свого спільного життя вони були гармонійною і нерозлучною парою. Їх обох у родині часто називали «Боби».

Свій медовий місяць подружжя провело в Італії. Там вони завітали до Соломії Крушельницької, де співачка мешкала зі своїм чоловіком – італійським адвокатом Чезаре Річчоні.

Юридична кар’єра та нереалізовані музичні плани

Після повернення з Італії Тарас почав працювати юристом у різних установах. Однак мистецтво права чоловік завжди хотів замінити на музичне мистецтво. Він прагнув реалізуватися як піаніст, а крім того, навчати гри на фортепіано.

Для досягнення мрії йому потрібно було поїхати за кордон. У той час лише так можна було підвищити свою кваліфікацію. У 1913 році Шухевич поїхав до Берліна, де вступив до музичної академії. Його навчав угорський композитор, піаніст та диригент Ерньо Донаньї.

Під час навчання Тарас активно давав концерти. Крім того, організовував свої приватні лекції, де навчав гри на фортепіано. Однак завершити академію не зміг: почалася Перша світова війна. Шухевича мобілізували до австрійського війська, відправили на італійський фронт.

Друга спроба

Після завершення війни Шухевич знову виїхав до Берліна. Там протягом двох років займався в німецького піаніста Карла Генріха Барта. За цей час Тарас встиг взяти участь у багатьох концертах у Празі, Берліні, Мілані, Белграді та на рідній Галичині. В його сольному репертуарі переважали композиції українців – Миколи Лисенка, Василя Барвінського, Миколи Колесси та інших.

Доволі успішними були Тарасові виступи в камерно-інструментальних ансамблях. Під час виконання піаніст дотримувався всіх професійних засад, виконував роботи на високому рівні. У Галичині він популяризував твори відомих на той час композиторів, першим виконав фортепіанні опуси Василя Барвінського, Зіновія Лиська, Миколи Колесси, Лева Ревуцького та Віктора Косенка.

Львів’яни ще довго згадували вечір музики 17 жовтня 1937 року, який провів Шухевич разом із Романом Савицьким. Як написав рецензент концерту Василь Барвінський у першому номері 1938 року журналу «Українська музика», попри невелику різницю у техніці виконання, обоє концертанти виявили «зіграність» та всебічно підійшли до творів, завдяки чому отримали безліч позитивних відгуків від слухачів.

Перша половина 1920-х ознаменувалася для піаніста початком важкої хвороби – у артиста виявили цукровий діабет, який ускладнився артрозом. І от, життєві обставини знову стали на заваді його сподівань на кар’єру піаніста…

Шухевич як педагог

У 1922 році Тарас втілив іншу свою мрію – став викладачем гри на фортепіано. Разом із дружиною він викладав у львівському інституті імені Лисенка. Певний час працював і в польській консерваторії імені Шимановського, що також була у Львові (у 1939 році ці та інші заклади об’єдналися і стали Львівською державною консерваторією імені Миколи Лисенка. У 2007 році її переназвали на Львівську національну музичну академію імені Миколи Лисенка).

У грудні 1939-го Шухевич став доцентом фортепіанного факультету новоствореної консерваторії Лисенка, паралельно очолював фортепіанний відділ Львівського музичного училища. Ольга в цей час почала працювати в музичній школі при Львівській консерваторії (з 2021 року – Львівський державний музичний ліцей імені Соломії Крушельницької).

Тарас Шухевич, Моршин, 1940 р.

У роки Другої світової Шухевич очолював фортепіанний відділ Державної музичної школи, де мовою навчання була українська. Після війни він став професором та завідувачем кафедри спеціального фортепіано академії Лисенка. Серед його учнів було багато відомих постатей, як-от композитор Анатолій Кос-Анатольський, Тарас Чупринка (псевдонім військовика та політика Романа Шухевича), композитори Ігор Соневицький та Василь Витвицький, диригент Ераст Бурачинський та інші.

Учні дуже поважали Тараса Шухевича. Наприклад, музикантка Оксана Попіль писала, що професор Шухевич втілював у собі високий професіоналізм, порядність, принциповість, правдивість і душевне благородство. А от музикознавиця Марія Загайкевич відмітила аристократизм Шухевича, який простежувався у його духовності, манері поведінки та зовнішньому вигляді.

Тарас Шухевич, 1950 р.

Шухевичі та Бандрівські мешкали цілими родинами на вулиці Шашкевича – навпроти музичного училища. Через таку територіальну близькість учні часто приходили прямо до них додому. Як зазначала Ольга Попіль, у родині Шухевичів завжди панувала злагода, взаємоповага та доброзичливість, які певним чином передавалися і їхнім учням. Про Тараса дуже піклувалася дружина Ольга. За словами Попіль, іноді складалося враження, що ніжність і чуйність опіки Ольги були ціллю її буття.

Сидять: Осипа Бандрівська, Карло Бандрівський, Одарка Бандрівська. Стоять: Володимир Бандрівський, Ольга Шухевич, Тарас Шухевич

Після тридцяти років роботи в академії Лисенка Тарас звільнився у 1950 році. Працю залишив через погіршення стану здоров’я. А вже в лютому наступного року Тарас Шухевич помер. Його ім’я залишилося знають хіба що у вузьких колах, а мрія стати всесвітньо відомим піаністом так і залишилася мрією. Поховали Шухевича на Личаківському кладовищі.

Фото: photo-lviv.in.ua

More from author

Історія ринків у Львові, або де містяни купували продукти та крам у минулому

Ринки - це таке звичне і буденне явище у повсякденному житті, що ми навіть не цікавимося їхньою історією, та й не сподіваємося від неї...

Історія філософського факультету ЛНУ імені Івана Франка

Львівський національний університет імені Івана Франка є одним з найдавніших вищих навчальних закладів України та має досить давню історію. Університет заснували у 1661 році,...

Найстаріша щоденна газета Галичини: про часопис “Діло”

Однією з перших газет, що видавалися українською мовою в Галичині є часопис «Діло». За роки свого існування видання декілька разів закривали та відновлювали. Часопис...
.,.,.,.