Легендарне львівське масло: історія «Маслосоюзу»

У 30-х роках ХХ століття в Галичині зі стрімким успіхом розвивався молочарський кооператив, що забезпечив проведення реформ сільського господарства, посприяв культурному зростанню українців та підвищенню національної свідомості серед селян. Ідеться про «Маслосоюз», що був створений поблизу Стрия за прикладом данських і чеських кооперативних молочарень.

«Маслосоюз» став потужним виробником масла не лише в Галичині, а й по всій Європі. Він розвивався надзвичайно динамічно, порівняно з іншими галицькими коопераціями. Такий успіх пов’язаний із системним плануванням діяльності, організаційною розбудовою та, звичайно, невтомною працею засновників і керівництва кооперації. Водночас такі здобутки ставали причиною заздрості та утисків від влади й конкурентів. Докладніше на leopolis.one.

Створення та перші керівники

Злидні, що панували в Галичині на рубежі XIX–XX століть, змушували українську інтелігенцію шукати способи покращення життя. Тому, передові люди заснували в селі Завадові, що біля Стрия, в 1904–5 роках «Маслосоюз» при філії товариства «Просвіта». Метою було залучити селян у молочарський рух, аби вони самі покращили своє життя завдяки праці на власному господарстві, не чекаючи покращень від Австро-Угорщини.

Як окрема одиниця «Маслосоюз» був заснований у 1907-му, він об’єднав окремі молочарські спілки чи просто господарства. Ініціатор та керівник кооперативу – греко-католицький священник Остап Нижанківський. Він очолював кооператив до 1914 року, а в 1919-му його підступно вбили поляки. Крім Нижанківського, провідником і засновником «Маслосоюзу» вважають правника та громадського діяча Євгена Олесницького, він очолював стрийську філію «Просвіти».  

До Першої світової війни кооператив об’єднував орієнтовно 100 молочарських спілок, до яких селяни приносили приблизно 7,5 млн літрів молока. Ця кількість давала змогу виробляти 300 000 кілограмів масла щороку. Основним продуктом кооперативу було саме масло.

Розвиваючи молочарську кооперацію, селяни об’єднувалися в умовах польського гніту та заодно поліпшували власний добробут. Під час війни кооператив не функціонував через економічний занепад.

Відновлення силами УГА

«Маслосоюз» відновив свою діяльність аж у 1924 році. Відновленням займалися колишні старшини Української галицької армії. Вони під час перебування в полоні в таборах Чехії мали змогу дізнатися теоретичні та практичні засади молочарства.

У березні в Стрию провели збори, на яких обрали нових директорів. До їхнього складу увійшли Андрій Мудрик, Андрій Палій, Олекса Лис та інші. Тоді «Маслосоюзом» керувало чимало фахівців, які здобули за кордоном спеціальну освіту, наприклад, той же Палій чи Мудрик або ж Михайло Хоровнят чи Ольга Бачинська.

Нове керівництво змогло об’єднати 39 молочарень. Разом вони виготовляли понад 40 тисяч кілограмів масла. У червні наступного року відбулися ще одні збори, наслідком яких було внесення змін до статуту та структури кооперативу. Тоді ж з’явилася назва «Маслосоюз». До цього часу він називався «Крайовий союз господарсько-молочарський», а до 1907 року – «Союз руських молочарських спілок».

Засновники «Маслосоюзу» у м. Стрий

Розширення та початок експорту

У 1925 році, порівняно з попереднім, оборот кооперативу збільшився з 200 000 злотих до 860 000. Тоді відкрили філії у Львові, Івано-Франківську та Перемишлі, а при них – фірмові магазини. З 1926 року виготовлене масло продавали за кордон. Хоча й кількість проданої на світовому ринку продукції була не дуже великою і не приносила значних доходів, але це демонструвало здатність українських молочарень виготовляти конкурентоспроможний продукт.

Спершу відправили 48 000 кілограмів масла до Чехословаччини та Австрії, згодом – до Німеччини, Данії, Франції, Швейцарії і навіть Китаю. Конкурувати з тамтешніми виробниками було непросто, однак вихід на зовнішній ринок давав надію, що «Маслосоюз» зможе вижити в разі посилення тиску від поляків, які і так перешкоджали українським кооператорам, бо вбачали в них конкурентів.

Бочки з експортним маслом перед станцією у Львові, 1926 р.

Ентузіасти-керівники ходили по селах і навчали людей новітніх на той час методів ведення молочарства. Так вони залучали нових членів кооперативу. У 1926 році деякі районні молочарські спілки виробляли до 500 кілограмів масла на день. У Стрию навіть започаткували курси для молочарів, які потім стали однорічною школою.

У 1927 році центральний офіс «Маслосоюзу» перемістився зі Стрия до Львова, тоді ж кооператив купив першу вантажівку. Наступного року відділи й магазини відкрили на Волині.

Молочарську кооперацію не знищила навіть жорстока пацифікація 1930 року, під час якої польська влада розгромила десятки крамниць «Маслосоюзу». Не стало на заваді й обмеження на експорт молочних продуктів у 1932-му.

Торговий відділ розміщувався у Львові, на вулиці Костюшка, а в 1932 році переїхав на Бартоша Гловацького (вулиця Ярослава Головацького). Якщо в 1931 році до «Маслосоюзу» входило 99 молочарських спілок, то через 7 років – вже 136. Ще один промовистий факт: у 1935 році експортували 423 тонни масла.

Рекламні заходи

Особливі зусилля керівництво приділяло рекламі. Продукцію представляли на різноманітних виставках, про неї заявляли всіма можливими засобами. На виставці в польському місті Катовіце 1927 року українська делегація кооператорів за високу якість наданих зразків продукції отримала срібну медаль. Про вироби кооперативу часто писали в газетах і журналах, фірма використовувала також такий маркетинговий хід: вітала покупців зі святами Різдва та Великодня, завдяки чому нагадувала про себе й заодно запрошувала до молочарських магазинів.

Усі продукти ідентифікували фірмовим знаком: прямокутна рамка, всередині якої літери «М» та «С», а між ними – зображення чотирилистої конюшини. 

З 1937 року «Маслосоюз» взявся за відкриття невеликих крамниць-кав’ярень, в яких можна було дешево купити канапки з маслом і сирками, скуштувати інші молочні продукти, а ще випити кави чи спробувати меду. У 1938 році про ці крамниці театр під проводом режисера Миколи Бенцаля показав п’єсу «Дівча з Маслосоюзу». П’єса акцентувала увагу населення на чесності, порядності та працьовитості продавчинь крамниць.

Крамниця «Маслосоюзу» на площі Ринок у Львові

Крім реклами, багато уваги кооператив приділяв фінансовій складовій, масштабуванню кооперативного молочарства, оновленню обладнання. Задля цих цілей створили в «Центробанку» спеціальний фонд, куди надсилали з усіх молочарень вільні готівкові кошти.

До Другої світової війни «Маслосоюз» об’єднував уже 500 000 з усіх 800 000 західноукраїнських господарств, а тобто, ледь не кожне українське господарство, оскільки майже 40%, які не входили до його складу, не належали українцям.

Ліквідація

Після вересня 1939 року «Маслосоюз» приєднали до складу молочарського кооперативу, який насправді кооперативом був тільки за своєю назвою. Під час німецької окупації кооператив відновив діяльність, а 1944 року був розпущений більшовиками остаточно.

Після здобуття Україною незалежності на порядок денний висунули питання відновлення «Маслосоюзу». З того часу галицькі селяни вже були приватними власниками й мали можливість вільно розвивати господарство, чого не було за більшовицького режиму. Однак ідея так і залишилася ідеєю.

More from author

Як вибрати робот-пилосос для догляду за підлогою

За принципом дії роботи-пилососи нічим не відрізняються від класичних приладів. Вони так само збирають пил і бруд з твердих підлогових поверхонь, килимових покриттів. Але...

Львівські часоміри та їхні годинникарі

Механічні годинники в Європі почали з’являтися в XІV столітті. До Львова перший часомір потрапив у 1404-му. Його розмістили на вежі львівської ратуші. Після цього...

Франциск Оленський: львівський скульптор другої половини XVIII століття

Львівські скульптори другої половини XVIII століття продовжили традиції своїх попередників, зокрема Йогана-Георга Пінзеля. Наприклад, вони так само використовували геометризацію форм. Водночас молодше покоління активно...
.,.,.,.