У ніч із 31 жовтня на 1 листопада 1918 року Українська Національна Рада силами Українських січових стрільців розпочала повстання, щоби встановити українську владу на західноукраїнських землях. Ці події, що увійшли в історію як Листопадовий зрив або чин, призвели до проголошення ЗУНР. Про повстання відомо чимало, однак про один з основних оборонних пунктів поляків – Школу імені Генрика Сенкевича – збереглося обмаль інформації. Докладніше далі на leopolis.one.
Передумови
Восени 1918 року стало зрозуміло, що наближається завершення Першої світової війни, а отже, і існування Австро-Угорської імперії. У жовтні того року від монархії Габсбургів від’єдналася Австрія, Словаччина та Чехія. Крім того, утворилися Чехословацька й Угорська республіки та Королівство Сербів, Хорватів і Словенців.
На східногалицькі землі, що перебували в складі держави Габсбургів, претендували і українці, і поляки. Перші створили 18 жовтня 1918-го Українську Національну Раду (УНР), головою обрали Євгена Петрушевича. Цей орган оголосив про план створення Української Держави, що об’єднала би західноукраїнську територію.
28 жовтня в Кракові сформували Польську ліквідаційну комісію, метою якої було захопити в Галичині збройним шляхом владу. Польським комендантом Львова призначили Владислава Сікорського. 31 жовтня полковник Сікорський призначив комендантом міста А. Камінського, а капітан З. Тресньовський обійняв посаду командира батальйону. Камінський оголосив мобілізацію. 1 листопада в міській ратуші поляки мали оголосити про приєднання Львова до складу Польщі.
Поляки головно розмістилися на півдні міста – у Школі імені Генрика Сенкевича, що на вулиці Залізняка, та в Будинку техніки на вулиці Горбачевського. Мобілізували польських студентів у Академічному польському домі «Лозинець» (вулиця Герцена). Польські офіцери розуміли потребу в об’єднанні загонів Польської організації військової та Польського корпусу допомогового. Ввечері 31 жовтня керівником об’єднаних загонів призначили Чеслава Мончинського.
Коли українські сили активізувалися, Мончинський провів із представниками польських військових організацій нараду, яка затягнулася аж до 2-ї ночі. Присутні закликали до негайного захоплення Львова, однак командування сумнівалося в можливості українського повстання. Зрештою, вирішили чекати на Польську ліквідаційну комісію, яка мала захопити владу в краї.
Початок повстання
31 жовтня представники УНР та Центрального військового комітету із сотником Дмитром Вітовським на чолі зібралися в Народному домі Львова. Вітовський переконав усіх присутніх перебрати владу ще до приїзду польської комісії.
Військовий комітет переназвали Українською генеральною командою, штаб якої розмістили в Народному домі. Повстання почалося о 4-й ранку. 60 українських старшин і 1400 військових зайняли основні споруди міста – ратушу, будинок намісництва, банк, головну пошту, вокзал та аеропорт. Над ратушею заряснів блакитно-жовтий стяг. Вітовський заявив, що влада в місті повністю перейшла в руки УНР.
1 листопада польські командири віддали наказ про мобілізацію та інтенсивний пошук зброї. Також взялися за підготування оборонних пунктів – школи Сенкевича, Будинку техніки, Академічного польського дому, Головної пошти та казарм на вулиці Янівській. Розпочалися жорстокі вуличні бої.
Школа Сенкевича – стратегічний об’єкт
Пункт у школі Сенкевича облаштував Здіслав Трешньовський із Жидачівщини на прізвисько «Татар». Майор також керував цим пунктом опору, відбиваючи атаки українців. Згодом у закладі розмістили стоянку підрозділу львівської оборони, зброярню та польову кухню.
Школа слугувала одним із найбільш важливих стратегічних об’єктів поляків, адже поруч розміщений залізничний вокзал. Учні долучалися до активної боротьби під час оборони міста. Їх та інших бійців, які служили в приміщенні школи, нагородили медалями, зокрема «Хрестом за оборону Львова».
Наслідки заворушень
Внаслідок Листопадового зриву утворилася Українська Держава площею 70 тис. км². 9 листопада постав її уряд – Державний Секретаріат. 13 листопада Українську Державу перейменували на Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР). Водночас протиборство між УСС та польськими солдатами спричинило польсько-українську війну 1918–1919 років.
Будівля школи Сенкевича збереглася від руйнування, у ній розмістили цех заводу «Кінескоп». Усередині з тих часів не залишилося нічого.