У 1840–1882 роках у Львові, у комплексі Фердинандських казарм, що на Городоцькій, діяла кадетська школа. Після її закриття місто активно вело перемовини з урядом Австро-Угорщини щодо відновлення закладу. Зрештою, у 1890-му тодішній львівський президент Едмунд Мохнацький уклав із військовим міністерством угоду про будівництво школи на новому місці. Спорудження почалося в 1897 році, а вже 1 жовтня 1899-го відкрили Імператорську й королівську школу кадетів – попередницю Академії сухопутних військ Сагайдачного. Вона стала першим навчальним закладом військового профілю в Галичині і 16-м в Австро-Угорській імперії. Докладніше про її історію далі на leopolis.one.
Розлогий комплекс
Розмістили кадетську школу на вулиці Кадетській (Героїв Майдану). Головний корпус спорудили за проєктом польського архітектора Філіпа Покутинського в стилі французького неоренесансу. Оточували центральну будівлю казарма, шпиталь і вахтерське помешкання. Неподалік знаходилися також плац, спортмайданчики, парк, тенісний корт, стайні, приміщення для карет, будиночок портьє.
Як писав тижневик Nowości Іllustrowane в січні 1905 року, облаштували школу відповідно до всіх санітарно-гігієнічних умов. Світлі наукові зали та розлогі спальні оснастили сучасною на ту епоху вентиляцією. Умови проживання сприяли розвитку здорового тіла й духу курсантів. Фізичні вправи часто проводили на свіжому повітрі, що загартовувало вихованців.
У школі містилися просторі гімнастичний і фехтувальний зали, у яких кожного дня тренувалися курсанти та офіцери, також була їдальня. Приватні помешкання в школі мали комендант та вчителі-офіцери, служба яких вимагала проживання в стінах закладу. У 1908-му з нагоди 60-річчя перебування на престолі Франса Йосифа І на території закладу з’явився монумент цісарю.
Випускникам школи присвоювали звання «кадет-заступник офіцера». Відомими її вихованцями були полковник УГА й Армії УНР Гнат Стефанів; полковник Армії УНР та підполковник УГА Альфред Бізанц; отаман УГА Богуслав Шашкевич.
Місце розташування польських корпусів
На початку Першої світової війни кадетську школу перенесли зі Львова до Австрії. Під час польсько-української війни, у листопаді 1918 року, за її будівлі велися жорстокі бої. З 1918 до 1921 року комплекс споруд пустував.
У 1921 році польська влада перенесла до Львова з Кракова польський Корпус кадетів № 1, що готував майбутніх офіцерів Війська Польського. Тоді в кадетській школі добудували новий корпус з каплицею. У 1922 році на території закладу встановили пам’ятник із зображенням орла, присвятили його кадетам-львів’янам, які загинули під час Третього повстання проти німців у Сілезії 1921 року. Під час Другої світової війни монумент знесли.
Після початку Другої світової командування Польщі евакуювало до Львова з польського міста Равича також Корпус кадетів № 3. Через наступ червоноармійців заняття так і не розпочали.
Радянський період
1 листопада 1939-го західноукраїнські землі приєднали до складу УРСР. Тоді влада СРСР розформувала школу кадетів. Під час війни споруди школи використовували різні червоноармійські військові частини, також там облаштували радянські й німецькі шпиталі.
Навесні 1947 року до Львова передислокували з Харкова військово-політичне училище. У 1962 році воно здобуло статус вишу. Тут навчалися військові журналісти та культурно-просвітницькі працівники – керівники військових клубів та офіцерських будинків. Виховували фахівців як для армії Радянського Союзу, так і іноземних держав.
Після того як училище вибороло статус ВНЗ, на Спеціальному факультеті із серпня 1971-го навчалися вояки понад 20 країн із різних куточків планети. Кадетська школа функціонувала під різними назвами до 1962 року, коли її перетворили на Львівське вище військово-політичне училище. У 1975-му заклад нагородили орденом Червоної зірки – одним із перших радянських військових орденів.
Від інституту до академії
Після створення незалежною Україною власної армії почалася нова ера в історії училища. 8 жовтня 1993 року його реформували у військовий ВНЗ, який вперше в Україні інтегрували із цивільною освітою, зокрема НУ «Львівська політехніка». У такий спосіб військову освіту об’єднали з державною освітньою системою.
Співпрацюючи з університетом, заклад із 1993 року почав готувати офіцерів за 15-ма різними спеціальностями. У 1998 році його назвали Військовим інститутом НУ «Львівська політехніка». А у 2000-му присвоїли ім’я Петра Сагайдачного – українського полководця й політичного діяча, гетьмана реєстрового козацтва, кошового отамана Запорізької Січі, організатора успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства.
26 травня 2005-го заклад реорганізували у Львівський інститут сухопутних військ. Із наступного року тут готували військових за необхідними спеціальностями для сухопутних військ ЗСУ. У вересні 2006 року до Інституту прибув тодішній президент Віктор Ющенко, який високо оцінив організацію офіцерської підготовки.
1 вересня 2009-го заклад вивели зі складу «Львівської політехніки» і перетворили на Академію сухопутних військ Петра Сагайдачного з військовим коледжем сержантського складу в її складі. У 2015-му Академія стала національною.
У листопаді 2017-го на базі закладу почали готувати капеланів. У січні наступного року тут також взялися навчати фахівців для проведення розрахунків комплексів Javelin. Після здобуття студентами потрібного рівня англійської мови відібраних кандидатів відправляли за кордон для отримання навичок бойового застосування Javelin.
Музей Академії
28 жовтня 2010 року на вулиці Гвардійській відкрили музей, щоби висвітлювати історію самого навчального закладу та військового вишколу в Галичині загалом.
У 1-му залі демонструється історія заснування кадетської школи в 1899 році. Експозиція може похвалитися рідкісними фото тієї епохи, нагородами, зброєю, уніформою часів національно-визвольних змагань, копією прапора Легіону УСС та командними прапорцями УГА. Крім того, зал висвітлює період 1921–1939 років, коли у стінах школи знаходився польський Корпус кадетів № 1. Тут можна побачити фото випускників корпусу, що особливо проявили себе під час Другої світової війни; уніформи кадета-випускника, командора-поручника польського війська тощо.
2-й зал зображує історію військово-політичного училища, яке створили в 1939 році у Брянську, потім передислокували до Харкова, а в 1947-му – до Львова. Крім фотографій, нагород, уніформ та зброї, варто звернути увагу на стенд Спеціального факультету, що зображує період виховання у Львові офіцерів із-за кордону.
3-й зал демонструє експонати, що дають змогу краще вивчити історію української армії різних часів. У 4-му залі висвітлюється історія академії в 1992–2012 роках. 5-й зал містить галерею зброї та військової уніформи України та європейських країн. 6-й зал уславлює випускників Академії, починаючи з 1941 року. 7-й зал присвячений міжнародним зв’язкам Академії з військовими вишами Європи. Тут розміщені відзнаки, подарунки від делегацій та офіцерів, які долучалися до міжнародних миротворчих місій і навчань.