П’яні шевці: найвеселіший цех давнього Львова

Шевці — це найчисленніший і найскандальніший цех королівського Львова. Більшість ремісників ледве зводила кінці з кінцями, однак вони любили життя і брали від нього все. Слава ремісників досягла таких масштабів, що у народі з’явилася нова приказка:  «П’яний, як швець». Подекуди її використовують і сьогодні, пише сайт leopolis.one.

Довідка: шевці (також відомі як чоботярі) займалися ремонтом і виготовленням взуття.

Алкоголізм на роботі і дірки в бюджеті

Алкоголь був найкращим другом шевців. Пили не відходячи від каси, тобто — просто в цеху. Вибори голови починали і завершували чаркуванням, професійні зібрання переходили у гучні гулянки. Було прийнято відзначати великі свята, міські змагання, вступ новачків і посвяту в майстри. Якщо приводу не знаходили — його придумували спільними зусиллями.

У XVII ст. витрати на алкоголь поглинали значну частину цехового бюджету. Вечірки досягли таких масштабів, що у справу втрутився магістрат. Після кількох судових розслідувань і спеціальної перевірки шевцям наказали обмежити витрати на питво. Це принесло певні результати, але традиція чаркування нікуди не ділась. У майбутньому вони продовжили влаштовувати гучні застілля.

Улюбленим напоєм шевців був мед: алкогольний напій на основі меду і води з додаванням трав, ягід, прянощів. Наприкінці XVII ст. в меню увійшла горілка. Били багато, аж поки не валилися під стіл.

Цікаво: через мовні і релігійні конфлікти у місті довго існувало два цехи: руський та польський. Лише у 1641 р. їм вдалося домовитися про об’єднання. Відтоді у братстві встановився паритет: на зборах обирали двох керівників — католика і православного.  

Барна культура братства шевців

В приміщеннях цеху відзначали спільні і головні події, тоді як приватні зустрічі проходили у шинку. Перш ніж обрати заклад, ремісники домовлялися з його власником про першочергове обслуговування і можливість пити в кредит. Іноді сума боргу досягала таких масштабів, що шевцям доводилося змінювати «бар». Вечірки чоботярів неодноразово згадуються у комерційних записах, скаргах і міських хроніках. З них ми дізнаємося, що під час виборів братство могло випити 160-180 літрів меду (його міцність дорівнювала вину, або була вищою).

Плітки, образи і походи в суд: конфлікти у ремісничому середовищі

Шевці любили потеревенити і охоче ділилися пікантними історіями (часто — повністю вигаданими), найпопулярнішим сюжетом була крадіжка. Якщо ремісник хотів образити колегу, то звинувачував його у любові до чужого майна. Часто це призводило до бійок і офіційних розслідувань. 

Міський суд безперервно розглядав конфлікти ремісників: про крадіжку копченого м’яса, про зниклі миски, про погані слова… Іноді процеси завершувалися покаранням злочинця, інколи — штрафом для неправдивого інформатора, та зазвичай справи просто розвалювалися, бо були фантазією ображених ремісників. 

У львівських цехах діяла своєрідна дідівщина, майстри мали необмежену владу над учнями. Образи, фізичне насилля і самодурство були невід’ємною частиною навчального процесу. Іноді підлеглих доводили до такого відчаю, що вони шукали порятунок у суді. Так, у 1707 році підмайстер Андрій Зєнкевич поскаржився на безпідставні побої і образи на роботі. Його керівник знайшов цікаве виправдання: «господар має право виховувати своїх слуг, інакше вони поринуть у гультяйство». 

Вислухавши обидві сторони, суд виправдав забіяку, але наказав йому тримати руки при собі. А хлопцю веліли повернутися до роботи і не водитися з поганою компанією. Пізніше Андрій Зєнкевич стане цехмайстром (головним шевцем міста) і займатиме цю посаду майже 10 років. Тож, мабуть, суворе покарання дало гарні плоди.

На захисті чотирилапих 

Однією з найдошкульніших образ серед ремісників було звинувачення у гицельстві (вбивстві собак), такі закиди стабільно переходили у бійки і розслідування. У 1706 році міський суд настільки втомився від «чотирилапих справ», що достроково закрив процес і наказав всім учасникам «більше не сміти турбувати Бога Всемогутнього такими дурницями». Звісно ж, шевці проігнорували вказівку.  

Чаклунство і розпуста

Якщо чоловіків обзивали гицелями або злодіями, то жінок звинувачували у чарівництві або розпусті. Одного слова «чаклунка» було достатньо, аби отримати судовий позов. У стародавньому Львові не жартували з магією, тут спалювали відьом аж до початку XIX ст.

Приводом для звинувачень часто ставала народна медицина. У бідних шевців не було грошей на докторів чи навіть цирульників (одна з химерних професій середньовіччя). Тож їм доводилося лікуватися зіллями, травами і заговорами. Побачивши підозрілі обряди і мікстури, пильні сусіди спішили повідомити владу про чарівницю.

Не менш важкою образою були звинувачення у розпусті. Зради вважалися важким гріхом (з боку жінки). Невірні панянки миттєво перетворювались в ізгоїв (хоча бували і винятки). Тож шевчині вкрай запекло боронили свою честь, почувши бодай натяк про невірність. Зазвичай судові справи завершувалися покаранням неправдивих інформаторів або сімейним примиренням. 

Як жили дружини шевців?

У королівському Львові не знали фемінізму та емансипації. Жінка мала берегти домашнє вогнище,  дбати про рідних і в усьому підтримувати чоловіка. Більшість так і жила, але траплялися яскраві винятки, описані у судових справах. У XVII ст. велося багато розслідувань проти панянок: їх звинувачували в алкоголізмі, безпідставних образах та навіть бійках. Дружини шевців лупцювали одне одну, нападали на майстрів, допомагали чоловікам відгамселити кривдника. 

Панянки відвідували шинки (що було нетиповим для жінок у той час), а багато з них зловживали алкоголем. Особливо буйних дам затримували та увязнювали. Після відбуття покарання вони присягалися поважати і слухатись чоловіка, кинути пити, дбати про дітей, не сваритися. Дружини часто потерпали від насильства в сім’ї. Стусани чоловіків вважали нормальним виховним процесом. Водночас у багатьох родинах реальна голова сім’ї носила спідницю. 

Вічні порушники громадського спокою: бійки з чужими та своїми

Найчастіше шевці боролися з кравцями — другою за популярністю професією у місті. Між ремісниками постійно спалахували бійки, вони переростали у масові побоїща, котрі доводилося заспокоювати ціпакам. Шевці в принципі мали складні відносини з іншими цехами. Через бідність і неоднозначну репутацію до них відносились досить презирливо. Суд неодноразово розбирав шевські конфлікти з мечниками, ковалями, пекарями, кондитерами та представниками інших професій. 

Та переважно шевці товкли одне одного. П’яні ремісники не слідкували за язиком, тож словесні образи стабільно переходили у бійки. Траплялися напади через майнові суперечки, любовні трикутники, «лінь і неповагу учнів». Майстри били підмайстрів, а підмайстри — майстрів. 

Порушників карали штрафами, садили у тюрму, примушували просити вибачення і клястися вести порядне життя. Але щороку траплялись нові історії, а більшість інцидентів взагалі не доходила до суду. Також шевці ворогували з юдеями. Вони регулярно боролися з євреями і брали участь у окремих погромах.

Післямова

Після прочитання статті може скластися враження, що шевці лише пили і потрапляли в дурні історії. Звісно ж, це не так. В їхньому житті було багато світлих моментів, відповідальних майстрів і щасливих сімей. Але у давньому Львові ніхто не описував побут простих людей. Найбільше уваги діставалося скандальним і резонансним подіям, а головним джерелом інформації про побут ремісників залишаються судові вироки і міські реєстри.

More from author

10 фактів про львівський ринок «Шувар»: від болотистого пустиря до найбільшого агрохабу регіону

Для кожного львів’янина та гостя міста назва «Шувар» асоціюється зі свіжістю, величезним асортиментом та вигідними закупками. Проте мало хто замислюється, що цей гігант торгівлі пройшов складний...

ТОП-5 суші-сетів Львова, які варто спробувати хоча б раз: гастрономічний гід

Львів — це місто, яке вміє дивувати не лише своєю архітектурою та кавою, а й неймовірною гастрономічною культурою. Останніми роками японська кухня стала невід’ємною...

Особливості посіву люпину: терміни, норми висіву та глибина загортання насіння

Люпин — це унікальна зернобобова культура, яка щороку привертає дедалі більше уваги українських аграріїв. Його цінність полягає не лише у високому вмісті високоякісного білка...
...