Одна з найкреативніших дизайнерок України Оксана Караванська вміє дивувати. Її колекції модні та непередбачувані. Останні вісім років львівська модельєрка створює колекції українських вишиванок. Проте кожна із них ексклюзивна і поєднує у собі як давні взори, так і абсолютно сучасну вишиту символіку. З початком війни символіка вишиванок від знаменитої дизайнерки набула ще чіткіших ідейних рис. Про становлення мистецької зірки Оксани Караванської, критику недоброзичливців та вплив війни в України на творчість модельєрки у нашому матеріалі на leopolis.one.
Зародження дизайнерської зірки
Оксана Олегівна Караванська народилась 16 квітня 1966 року у Львові. Попри те, що майбутня модельєрка зростала в родині математиків, любов до мистецтва відчувала з дитинства. Перші колекції Оксанка шила для своїх ляльок. Пригадує, що спершу олівцем малювати ляльку, а потім одяг до неї:
“Коли я пішла в дитячий садок, до мене дівчатка ставали в чергу, щоб я кожній намалювати принцесу, але з різним одягом. В той час я і не знала, що є така професія дизайнера-модельєра, але потяг до створення одягу був змалечку”.
Батько Оксани Караванської, професор математики, виступав категорично проти того, щоб донька йшла в Академію мистецтв. Мовляв, вона ж відмінниця, дуже добре знає математику та інші предмети, тож має обрати собі гідну професію, а не все життя шити одяг. Проте Оксана була бунтаркою з дитинства, тож без роздумів відповіла татові:
“Ні, я хочу шити”.
Виборовши у батьків право вчитись там, де вона хоче, в Академії мистецтв не була зразковою студенткою. Караванську тричі намагались вигнати з Академії. Адже Оксана банально пропускала заняття, бо, мовляв, їй не цікаво. Та все ж у 1996 році майбутня мисткиня таки стала випускницею Львівської академії мистецтв.
Перший свій дизайнерський конкурс, який був у Таллінні, Оксана Караванська з тріском провалила. Адже колекцію вона не встигла вчасно завершити й дошивала її на колінах у поїзді. А оскільки конкурс був серйозним, така халява не пройшла. Львівській дизайнерці було соромно за цей провал. Але це був для неї чудовий урок на майбутнє. Тоді вона зрозуміла, що до дизайнерського бізнесу треба ставитись серйозно. Тож у 1996, 1997 і 1998 роках Оксана Караванська представила у Львові колекції, які мали великий успіх. Останню з цих колекцій Караванська презентувала також у Парижі, де зірвала гарячі овації. Паризька публіка була вражена, що десь в Україні творять таку високу моду.
Також у 1996 році Караванська стала фіналісткою престижного конкурсу Alta-Moda, головою журі якого був сам П’єр Карден. З того часу Оксана Караванська – член Експертного комітету Української Ради Моди.
У 1997 дизайнерка відкрила авторський бутік «Оксана Караванська».
З колекцією «Vade mecum» львівська дизайнерка у 1999 році дебютувала в українському тижні prêt-a-porter.
А у 2002 Оксана Караванська здобула Гран Прі конкурсу «Кришталевий Силует» за найкращу сукню року.
Проте у 2005 році відома мисткиня вирішила вкотре проекспериментувати й створила лінію дитячого одягу OK’IDS by oksanakaravanska. У цьому ж році представила колекцію Haute Couture для закриття півфіналу та фіналу пісенного конкурсу «Євробачення 2005».
А у 2006 році дизайнерка зробила презентацію авторських парфумів.
Оксана Караванська подала ідею створення першого Театру мод у Львові, який з чималим успіхом гастролював Україною та за кордоном.
У 2015 році у Видавництві Старого Лева вийшла «Стильна книжка для панянки» авторства Караванської.
Оксана Караванська, як дизайнер, співпрацює з багатьма відомими людьми. Зокрема із родиною Віктора Ющенків, Петра Порошенка, Арсенія Яценюка, Оксани Білозір…
І в гардеробах телеведучої Катерини Осадчої та співачки Оксани Мухи теж є вишиванки від Караванської.
Вишиванка у стилістиці Оксани Караванської
На початку мистецької кар’єри Караванська не займалась вишиванками. Проте її, як дизайнера, дратувала та дешева шароварщина, яку творили багато модельєрів навколо. Вона вирішила зробити протест, створивши вісім років тому свою першу унікальну вишиванку.
“Світу подобаються вишиванки. Їх купують і носять усі, – наголошує мисткиня. – Вишиванки визнані світовим трендом. А я захотіла зробити таку, що можна і хочеться передати в спадок дочці, внучці. Тож створила вишиванку третього тисячоліття”.
Оксана Караванська каже, що її концепція полягає у тому, щоб створювати унікальні вишиванки.
“Я навчалась у Львівській академії мистецтв, де нас виховували на традиційних узорах, – зізнається дизайнерка. – Не дай Боже щось перемалювати на свій лад! Це скандал, бо ти підняв руку на святе, на вічне, на традиції наших предків. Проте паралельно я виховувалась своїми бабусями, які вишивали для себе і своїх рідних чудові сорочки, але при цьому завжди намагались внести у ті взори щось своє. Адже найкраща вишиванка та, подібної якій ніхто не має”.
Мисткиня наголошує, що сусідки випрошували у її бабусі схеми вишитих авторських робіт, проте вона не давала їх нікому. То жінки навмисне ставали в церкві позаду бабусі Караванської з листочком в руках і тихенько змальовували узори на її вишиванці.
Бабуся казала Оксані:
“Є речі для музею. Але вишиванки – це одяг і він створюється для того, щоб його носити”.
Тож Оксана Караванська вирішила робити симбіоз. Поєднати старовинне і сучасне. Збирала по музеях, горищах, бабусиних скринях старі вишиванки й давала їй нове життя.
“Ці сорочки уже неможливо було носити, бо полотно з роками потемніло, вицвіло, вкрилось плямами, часто було поїдене мишами, – наголосила дизайнерка. – Випросили в однієї жіночки старі порвані бабусині вишиванки, які вона хотіла спалити. Зібравши усю цю старовинну красу, ми вирізали вцілілі шматки вишивки й переносили їх на блузки сучасного крою”.
Проте після першої представленої колекції вишиванок від Караванської, деякі критики називали це варварством. А коли українська дизайнерка презентувала цю колекцію в Лондоні, одна пані вигукнула, що Караванська привезла на показ порубану Україну. Що львівська модельєрка, мовляв, нищить старовинні сорочки.
“Я їх не нищу, я їх рятую!” – відповідає на критику Оксана Караванська.
І водночас розповідає історію старовинної вишиванки з власної сім’ї:
“Моя бабуся вишила собі на весілля розкішну сорочку. Але вишивала не на полотні, а на дуже тоненькій тканині маркізеті. Звісно, з роками тканина порвалась. Але я хотіла носити бабусину вишиванку. Тож перенесла її узори на свою сорочку і сорочку своєї доньки й ми носимо їх з гордістю на великі свята. І якщо треба буде, я ще раз так реставрую цю унікальні бабусину вишиванку”.
Бувши молодим дизайнером, такі випади хейтерів болісно травмували творчу душу Оксани. Львівська дизайнерка зізнається, що часто плакала через критику. Проте з роками навчилась тримати удари. Каже, що критикують здебільшого нещасні люди, яким нічим зайнятись. Тож немає сенсу через це лити сльози. Дизайнерка запевняє, що найбільшим критиком творінь Оксани Караванської є сама Оксана Караванська:
“Якщо під час створення певної речі вона мені не подобається, я її не перешиваю, а просто відкладаю вбік. Я дуже самокритична”.
Дизайнерка каже, що часто відшивають одяг, подібний до її брендового і навіть копіюють стиль її вишиванок. Навіщо, мовляв, платити Караванській за вишиванку 50 тисяч гривень, якщо можна відшити у швачки подібну за 5 тисяч. Але пані Оксана наголошує, що одяг від бренду Караванської – це дорогі тканини, ручна робота, в яку вкладені ідеї й, головне, така вишиванка – одна єдина у своєму роді.
“У нас навіть можна замовити орнамент вишивки, ексклюзивно розроблений під стиль і настрій певного клієнта” – каже мисткиня.
Війна і творчість
Коли почалась повномасштабна війна, Оксана Караванська навіть гадки не мала, що робитиме колекцію. Адже це було не на часі. Але в певний момент модельєрка зрозуміла, що не може без колекції. Зрештою, за її плечима стояв творчий колектив і люди не хотіли покидати країну у пошуках роботи.
“Відчувала свою відповідальність перед своїми працівниками, – зізналась мисткиня. – Тому почався експромт. Чесно кажучи, думала, що я вичерпала свій ресурс ідей навколо вишиванок в попередній колекції. Але оскільки під час вимкнення світла шити неможливо, а ось вишивати хрестиком під свічкою можна, знову взялись за колекцію вишиванок”.
За словами Караванської спершу вона не уявляла, як і коли в такий непростий час представити колекцію. Але одного вечора модельєрка потрапила на прем’єру вистави у Львівський оперний театр. В залі був аншлаг. Після закінчення вистави люди аплодували стоячи артистам декілька хвилин. Тоді Оксана Караванська зрозуміла, що людям потрібне спілкування і нові враження, аби хоч трішки відволікатись від важких думок.
Того ж вечора мисткиня пішла до керівників театру, аби запитала чи можна провести показ у бомбосховищі Опери. Але директор театру сказав, що речі від кутюр не годиться презентувати у підвалі. Тож вирішили зупинитись на дзеркальній залі.
“Відразу сказала, що для показу запрошу не моделей, а балерин театру, – зізналась Караванська. – Вважаю, що в час війни я не маю морального права приводити фешн, який є частиною шоубізнесу, у світ. Це моя думка. Тому вирішили організувати не фешн-показ, а зробити мистецьку подію в Оперному театрі з живою музикою, мистецькими етюдами та балеринами у вишиванках”.
Показ дефіле вишиванки кутюр відбувся на старий новий рік у теплій мистецькій атмосфері. Це був перший показ Оксани Караванської від початку повномасштабної війни. Проте вже сьоме дефіле вишиванки Кутюр третього тисячоліття за останні вісім років.
Після показу Оксана Караванська наголосила, що ми живемо в третьому тисячолітті. Ритм життя інший, все рухається швидше:
“Тому я собі дозволила зробити власні орнаменти. Молода мисткиня Ксенія Уманська допомагала мені створювати ці сучасні символи третього тисячоліття. Головним символом ми обрали зірку, яка світить усім українцям. А також під час зорепаду можна загадувати бажання. Зараз у нас всіх одне бажання – аби швидше настала перемога”.
З текстильною дизайнеркою Ксенією Уманською Оксана Караванська зробила також колекцію, так звану “речі Кутюр для закордонного покупця”. Тобто це також будуть ексклюзивні речі з елементами вишивки, але з можливістю повторів, якщо на це буде запит іноземного покупця.
Особисте життя
Львівська дизайнерка також є коханою дружиною та щасливою мамою. З майбутнім чоловіком, а зараз бізнесменом Богданом Левчуком, Оксана Караванська познайомилась у 17 років. На той час Богдану було 30 років і він вже був молодим професором. Попри те, що хлопець сподобався Оксані, її злякала різниця у віці й вони розбіглись на 10 років. Богдан за цей час намагався залицятись до симпатичної студентки, проте вона відкидала всі його старання. За десять років розлуки Оксана Караванська встигла одружитись з іншим чоловіком, розійтись і таки зрозуміти, що Богдан Левчук – її доля, від якої не втечеш. І пара одружилась, коли Богдану Левчуку було уже 40. Оксана Караванська вдячна чоловіку за підтримку, як фінансову, так і емоційну. А також за розуміння. Дизайнерка каже, що він з розумінням завжди ставився до немитого посуду і відсутності вечері. Адже творчість часто забирає у Караванської увесь час.
Подружжя виховує двоє дітей — Святослава та Марічку. Караванська каже, що діти не пішли її стопами. Щоправда, дочка Марічка пробує себе у модельному бізнесі. Зіркова мама не заперечує захопленню доньки й навіть дозволяє дефілювати на сцені під час своїх показів. Проте Караванська попереджає її, що це важка праця.
Благочинність
Оксана Караванська завжди підтримує соціальні ініціативи й часто виступає з власними благодійними проєктами. А з початком війни в Україні її сміливо можна назвати українським волонтером. Від 2014 року Караванська робить благодійні проєкти на підтримку ЗСУ в Україні та за кордоном.
З початком повномасштабного вторгнення разом із Ксенією Уманською Оксана Караванська створила голубів миру, які мають імена: Голуб Надії, Голуб Спротиву і Голуб – Україна. Птахів надрукували на футболках з авторським підписом Караванської. Ці футболки одягли на себе найпопулярніші інфлюенсери світу, щоб привернути увагу світу до трагедії в Україні.
“Кожна придбана футболка – це красива якісна річ, що залишиться на згадку про Support Ukraine і принесе кошти для ЗСУ та тих, хто працює і зберігає робочі місця в час війни”, – написала на своїй сторінці у ФБ Караванська.
Окрім того, львівська дизайнерка провела ряд благодійних показів за кордоном. Зокрема представила у США колекцію вишиванок Ukrainian Code.2023. Дефіле несло благодійну мету – зібрати кошти на закупівлю медичного обладнання для українських лікарень.
Також колекція від Karavanska Umanska стала великим соціальним проєктом на підтримку доброчинної ініціативи «Будь потужною на 300W(omen)», яка ініціювала придбання роботизованого комплексу для відновлення ходьби важко травмованих бійців.