Тонкощі роботи поштарів давнього Львова

У XVII столітті таким самим обов’язком, як десятина, було кур’єрство. До цієї справи землевласники залучали простих селян чи міщан. Вони могли витрачати на доставлення пакунків цілий місяць або й більше. Якщо ж їх потім звинувачували в довгому перебуванні у вояжі, то поштмейстер, тобто керівник поштового відділення, наказував поштовому старості бити гінця різками. З часом переносити пошту доручили двірським слугам. Про роботу поштарів і львівської пошти загалом далі на leopolis.one.

Перші поштмейстери

Львів мав свою власну пошту, яку запровадив Роберт Бандінелі. Керував нею Доменік Монтелупі. Як свідчать міські акти, у пошти часто виникали суперечки з владою міста, через що вона не могла добре розвиватися. Наприклад, у 1647 році підвійт Львова Станіслав Хржановський безпідставно ув’язнив листоношу Яна Бандінелі.

У 1659 році львівська пошта вже мала нового поштмейстера – Андрія Кршоновича. Однак керувати йому судилося не довго: вже у 1668 році замість нього призначили Фабіана Зиверта. Після його смерті керівництво поштою перейняли його родичі, а саме брат Рейнольд, син Станіслав та інші. Станіслав Зиверт обійняв посаду в 1707 році і часто зловживав своїм становищем. Зрештою, так робила більшість поштмейстерів того часу через велику кількість привілеїв.

Привілеї та обов’язки поштмейстерів

Поштмейстерам належали ті ж права та привілеї, що й іншим королівським службовцям. У деяких містах їх звільняли від сторожової служби чи від сплачення податків за ведення торгівлі. Іноді звільняли від податків також їхні будинки.

Цілою поштовою інституцією, тобто всіма відділеннями разом, керував генеральний поштмейстер, його також називали генерал-поштмейстер. Зазвичай він здобував титул королівського секретаря. Що цікаво, упродовж усього існування Речі Посполитої генеральними поштмейстерами були іноземці – спершу італійці, а потім німці. Одним з основних їхніх завдань було управляти фінансами.

Поштмейстер. Автор: Людвік Стасяк. 1924 р.

Не лише поштмейстери, а й усі поштарі могли швидко й безплатно проїжджати через мости та греблі, а міст Poninskiego біля Варшави був відкритий для них у будь-який час доби. Місто забезпечувало пошту кінним транспортом, шкіряними сумками для перевезення листів та металевою трубкою – нею сповіщали про приїзд пошти.

Особливості роботи кур’єрів

У 1764 році останній король Польщі Станіслав Август провів поштову реформу. Тоді кур’єри почали виконувати естафети, тобто швидкісне доставлення пошти. Поштові служби позначали цифрами й королівськими гербами. Кур’єри повинні були одягатися в поштовий королівський спецодяг і не мали права виконувати свою роботу без поштового знаку чи сумки. 

Крім того, вони завжди мали носити із собою зброю, а у воєнний час –   переміщатися з особистим конвоєм. Перевезення здійснювали відповідно до чіткого графіку. Якщо якесь місто не було вказане в поштовому маршруті, кур’єр не міг заїхати до нього без дозволу начальника.

Будь-яке, навіть невелике запізнення каралося. За втрату листів відповідальність ніс кур’єр. Щодо самої кореспонденції, то ще від початку поштових перевезень дотримувалися таємниці листування. Поштмейстер, беручи листа до рук, повинен був переконатися, що печатка неушкоджена. Це не бралося до уваги хіба що, коли підозрілого листа вимагали відкрити владні особи заради безпеки держави. Якщо ж таємницю листування було порушено в інших обставинах, поштмейстерів відлучали від роботи, а на кур’єрів узагалі чекала смертна кара.

Після приєднання Галичини до складу Австрії у 1772 році поштову галузь продовжили вдосконалювати, відтоді поштою опікувалася держава.

More from author

Історія ринків у Львові, або де містяни купували продукти та крам у минулому

Ринки - це таке звичне і буденне явище у повсякденному житті, що ми навіть не цікавимося їхньою історією, та й не сподіваємося від неї...

Історія філософського факультету ЛНУ імені Івана Франка

Львівський національний університет імені Івана Франка є одним з найдавніших вищих навчальних закладів України та має досить давню історію. Університет заснували у 1661 році,...

Найстаріша щоденна газета Галичини: про часопис “Діло”

Однією з перших газет, що видавалися українською мовою в Галичині є часопис «Діло». За роки свого існування видання декілька разів закривали та відновлювали. Часопис...
.,.,.,.