Піонери залізничного будівництва в Галичині

Найперші загальні залізниці проклали у Великій Британії наприкінці 1820-х, вони працювали на паровій тязі. Їхній проєкт створив Джордж Стефенсон. А от проєкт залізниць для Австрійській імперії розробив професор геології Франц Ріпль.

У Галичині залізниця повинна була проходити від кордону з росією до міста Стрий, потім – до Львова, Перемишля і далі. Спершу ідею залізничного сполучення через всю Австрійську імперію сприймали скептично, але після успішного будівництва в Англії ідеї Ріпля вже сприймали серйозно.

Допомогти фінансово згодився банкір із Відня Соломон Ротшильд. Він та професор Ріпль 11 місяців переконували в доцільності будівництва імператора Австрії Фердинада І. Проте Ріплю не вдалося дочекатися виконання власних планів, він помер у 1857-му, коли у Східній Галичині ще не збудували й кілометра. В імперії Габсбургів Галичина була таким собі закутком, до якого доходила не вся важлива інформація, але про плани Ріпля добре знали у Львові. Про те, хто та як втілював ідею залізниці через Львів у життя, читайте далі на leopolis.one.

Спроби Фредро та Сапіги

Ще в 1839 році комедіограф, мемуарист та дід Андрея Шептицького Александр Фредро із Сурохова разом із князем Леоном Сапігою з Варшави запропонували прокласти залізничне сполучення через Львів, яке мало проходити від польської Бохні до Бережан і продовжуватися до російського кордону. Залізниця з’єднала би копальні в польських Татрах із зерновими культурами на українському Поділлі, що сприяло би розвитку економіки. Проєкт був непоганим, однак австрійський уряд його не затвердив.

У 1861 році Фредро став послом Галицького крайового сейму. Будучи при владі, він ще більше зайнявся питанням розбудови на галицьких землях залізниць. Однак якщо Фредро тільки агітував за будівництво, то Сапіга приєднався до нього безпосередньо: кілька років потому він став засновником та акціонером найперших галицьких залізниць – імені Карла Людвіга та Львівсько-Чернівецько-Ясської.

Леон Людвік Сапіга

Сапіга зацікавився цим питанням ще наприкінці 1830-х. Він зініціював створення спеціальної комісії, що в 1840–1842 роках створила проєкт залізниці від Бохні до кордону з росією. Технічними аспектами займався львівський професор Томашко та інженер Бредшнайдер. Вони розробили проєкт ще однієї траси Галицької залізниці, яка від Львова через смт Красне мала проходити до Бродів, Тернополя і Підволочиська. Ще один напрямок – до Чернівців.

Початок будівництва

У 1841 році австро-угорський уряд створив програму залізничного розвитку, яка передбачала приватні й державні залізниці. Галицьку затвердили як державну. У 1845 році почали готуватися до будівництва, але процес призупинив неврожай та брак бюджетних коштів. У 1848 році пригальмувала роботи ще й «Весна народів».

На початку 1850-х років спорудження відновили, до робіт залучили солдатів. У 1853-му вже була готова «острівна» залізниця між польськими містами Бохнею і Дембицею, її протяжність – 83 кілометри.  Через 3 роки військові збудували сполучення між Краковом і Бохнею.

Спорудження за державний кошт швидко завершилися. У 1856 році уряд Австрії почав передавати залізниці у приватні руки. Збудовані на схід від Кракова східногалицькі залізниці у квітні 1856 року продали Товариству Північної залізниці Фердинада. Товариство отримало право продовжити залізничне сполучення до Львова, а звідти – до кордону з росією.

Однак такий варіант не вподобав Леон Сапіга. Він заручився підтримкою політика й бізнесмена Адама Потоцького, а тоді звернувся до віденського уряду, аби він переглянув своє рішення і передав будівництво сполучення до Львова в руки товариства, яке би створили галицькі підприємці. Сапіга з Потоцьким пояснили, що товариство Фердинанда не поспішало прокладати залізниці у Східній Галичині, у той час як таке сполучення в цьому краї було надважливим.

Імператор Франц Йосиф І довго думав, але згодом таки погодився, і Сапіга з Потоцьким створили акціонерне товариство імені Карла Людвіга. Акціонером галицьких колій стала залізниця Фердинанда. Потяги від Дембиці до Перемишля почали курсувати в листопаді 1860-го, а наступного року з віденського вокзалу до Львова приїхав перший потяг.

Перший залізничний вокзал у Львові. Збудований у 1860-61 рр. Малюнок 1860-х рр.

Продовження залізниці

Ледь не всі акціонери Галицької залізниці Карла Людвіга вважали, що продовжувати колії на схід і південь від Львова у 1861 році ще рано, оскільки на Наддніпрянщині тоді не було залізниць взагалі. Однак Віктор Оффенгайм фон Понтексін вирішив, що якраз саме час продовжувати залізниці до Чернівців та Чорного моря. Оффенгайм, не маючи великих статків, завжди прагнув сполучити Львів із чорноморським узбережжям. Він створив багато залізничних проєктів.

Віктор Оффенгайм фон Понтексін

Віктор вважав, що залізниця має пройти до Чернівців, Новоселиці (місто на Буковині), а тоді – до Одеси. Його проєкт підтримав генерал-губернатор Павло Коцебу, тож у 1863 році за кошт казни почали будувати сполучення між Одесою і Балтою. Оффенгайм захотів великих привілеїв від російського уряду, через що згодом проєкт зупинили. Проте в Оффенгайма був запасний план – провести перемовини з Молдовою та Валахією (Румунія). Там у першій половині 1860-х років ще не було залізниць, тому пропозицію Оффенгайма радо прийняли.

Його ідею також підтримав Леон Сапіга, вони разом змогли залучити капітал у Великій Британії. Сапіга з англійськими партнерами створив Англо-австрійський банк. Також для будівництва було створене Товариство Львівсько-Чернівецько-Ясської залізниці. Його президентом став Леон Сапіга, а директором – Віктор Оффенгайм. За півтора року вдалося прокласти сполучення між Львовом та Чернівцями. 1 вересня 1866 року запустили перші потяги.

Наприкінці 1860-х років також провели залізницю до Бродів і Підволочиська. А вже в листопаді 1871-го залізницю Карла Людвіга з’єднали з Одеською залізницею. Ще через 2 роки її з’єднали з Київсько-Брестською залізницею.

Перша масштабна залізнична аварія

Залізниця Карла Людвіга була дуже прибутковою, що не можна сказати про Львівсько-Чернівецько-Ясську, оскільки її збудували поспіхом, не врахувавши всіх місцевих умов. Зливи й інші стихійні лиха часто ставали причиною зупинки руху, а іноді – й аварій. Саме на цій залізниці сталася перша велика залізнична аварія на українських теренах – коли потяг проїжджав через міст у Чернівцях, міст завалився.

Залізнична катастрофа під Чернівцями 4 березня 1868 року

Ніхто з людей не постраждав, оскільки пасажирські вагони були у хвості потяга. Однак катастрофа стала початком непорозумінь між державою та керівництвом залізниці. У 1870 році спеціальний комісар уряду виявив у Львівсько-Чернівецько-Ясській залізниці багато недоліків. Через 2 роки австрійську частину залізниці піддали державному контролю. У 1873–75 роках відбувся суд над Оффенгаймом, який він переміг. Однак Оффенгайм усе ж залишив посаду директора Львівсько-Чернівецько-Ясської залізниці. Пізніше він став консулом Персії в Австро-Угорщині. Помер у Відні, у віці 66 років.

Хай там як, Віктор Оффенгайм разом із Леоном Сапігою виховали цілу плеяду професійних залізничників. Це, зокрема, організатори залізничного руху в Галичині та Буковині Людвік Вежбицький і Роман Ґостковський, залізничний інженер Юліан Захаревич та інші.

Фото: photo-lviv.in.ua

More from author

Історія ринків у Львові, або де містяни купували продукти та крам у минулому

Ринки - це таке звичне і буденне явище у повсякденному житті, що ми навіть не цікавимося їхньою історією, та й не сподіваємося від неї...

Історія філософського факультету ЛНУ імені Івана Франка

Львівський національний університет імені Івана Франка є одним з найдавніших вищих навчальних закладів України та має досить давню історію. Університет заснували у 1661 році,...

Найстаріша щоденна газета Галичини: про часопис “Діло”

Однією з перших газет, що видавалися українською мовою в Галичині є часопис «Діло». За роки свого існування видання декілька разів закривали та відновлювали. Часопис...
.,.,.,.