Перша преса на українських землях почала виходити у Львові. Історики зазвичай ведуть родовід української преси від неукраїномовних видань. Дещо згодом почали друкувати і україномовні, пише leopolis.one. Тож яким був початок друкованих ЗМІ у Львові, а водночас і по всій Україні?
Kurjer Lwowski
У 1749 році з’явився піонер преси в Україні – польськомовний Kurjer Lwowski. Усього вийшло 8 номерів, а потім на деякий час газета перестала виходити. У 1883 році Kurjer Lwowski знову з’явився на прилавках і виходив аж до 1935 року щодня.
Kurjer Lwowski вважався газетою львівської інтелігенції. Крім новин, тут друкували уривки творів відомих письменників та поетів, а також літературно-критичні статті.
У 1920–1930 роках щотижня виходив додаток до газети – Tydzień Literacki із різноманітними рецензіями, репортажами та літературними уривками, а ще додаток Kurier Literacko-Naukowy із науково-популярними статтями та дослідженнями.
Серед багатьох дописувачів газети був Іван Франко. Після конфлікту з газетою «Зоря» він вирішив співпрацювати з «Кур’єром», і ця співпраця стала для нього найбільш плідною з-поміж усіх польських газет – сюди він подав до друку приблизно 900 публікацій за 10 років. Серед них твори «Маніпулянтка», «Яць Зелепуга», «Панталаха», а також фрагменти роману «Лель і Полель».
Gazette de Leopol
У 1776 році у друкарні віденського підприємця та друкаря Антоні Піллера почала виходити газета французькою мовою з новинами з усього світу – Gazette de Leopol (укр. «Львівська газета»). Була тижневиком, і хоч виходила не завжди регулярно, але за рік (виходила тільки один рік) з’явилося 52 номери. Вона зробила вагомий внесок в історію друкованих ЗМІ Львова.
Про видавця і власника Gazette de Leopol відомо мало. Його прізвище було Оссуді, найімовірніше, він – француз, що походив із львівського шляхетського гуртка. Оссуді ще 1774 року звертався до центрального австрійського уряду по дозвіл видавати газету.
Газету оформлювали за зразком тогочасної французької і німецької преси. На титульній сторінці був зображений австрійський герб (двоголовий орел) з квітами обабіч. Гаслом газети було латинське «Sub umbra alarum tuarum» («У затінку твоїх крил»).
У ній публікували політичні новини Європи, розповідали про місцеві львівські події, наприклад про те, як пройшли іменини цісаря Йосипа II чи коронація образу Матері Божої у львівській Катедрі.
Були також повідомлення, що стосувалися всієї України. Наприклад, про призначення графа Румянцева генерал-губернатором України; про перенесення ним своєї резиденції з Глухова до Києва; про плавання на Чорному морі й освоювання його узбережжя росією для торгівлі.
Бібліографічний відділ складався з розповідей Антоні Піллера про книжки, які надходили у продаж до його книгарні. Покупцям пропонували видання різного змісту переважно французькою, а ще латинською, німецькою та польською мовами.
Газета мала своє рекламне бюро, що розміщувалося в центрі міста, навпроти митної контори. Співпрацювати з газетою могли прості читачі: розміщували в ній оголошення про продаж/купівлю чогось, пошук робітників, пропоновані послуги, нові винаходи тощо. А от вельмож Gazette de Leopol закликала інформувати публіку на своїх шпальтах про всі незвичайні події, що відбуваються в їхніх сім’ях.
Gazeta Lwowska
Виходила польською мовою з 1811 до 1944 року щодня. Потім сталася перерва у 44 роки, і 1988 року вона знову почала виходити два рази на місяць аж до 2012 року (випуск газети був припинений у зв’язку з припиненням фінансування польськими організаціями).
Від початку виходу й до 1918 року це було офіційне видання австрійської влади, яка надавала редакції достовірну інформацію про політичні події. У роки німецької окупації газету друкували також німецькою (Lemberger Zeitung) та українською («Львівські вісті»), щоби надавати важливі відомості якомога ширшій аудиторії.
Також виходив додаток Przewodnik naukowy i literacki («Путівник науково-літературний»), де публікували статті на історичні, етнографічні, літературні теми. Крім того, популярним був додаток Rozmaitości («Всяка всячина»), де збирали різні замітки.
«Зоря Галицька»
Це перша україномовна газета. Виходила з 1848 до 1857 року у Львові. Вона була офіційним друкованим органом Головної Руської Ради. Заснована як тижневик, у 1849–1853 роках виходила двічі на тиждень, а потім знову повернулася до попередньої періодичності.
Часопис містив численні матеріали про діяльність Ради, публікував її статут, відкликання, «прошення» до сейму та міністерств, статті на суспільно-політичні теми.
1852 рік був останнім, коли часопис проявляв політичну активність. З 1853 року «Зоря галицька» стала літературним часописом. Тут друкували свої літературні та публіцистичні твори різні автори зі всіх українських земель Австрійської імперії, серед яких Яків Головацький, Іван Наумович, Іван Гушалевич, Йосип Левицький, Йосип Лозинський, Богдан Дідицький, Григорій Яхимович, Рудольф Мох, Микола Устиянович та інші.
Також на шпальтах газети публікували уривки з творів зарубіжних авторів. Наприклад, перекладені на українську уривки «Енеїди» Вергілія, творів Джорджа Байрона, Фрідріха Шиллера, Адама Міцкевича, Йоганна Вольфґанґа Ґете, сербські народні казки, також була й хорватська та угорська література.
За 10 років існування газета декілька разів змінювала спрямування і характер. Українсько-народною «Зоря Галицька» була у 1848–1850 роках, коли її редагував Антоній Павецький (один із засновників і активний член Головної Руської Ради), та з 1854 року, коли редактором став Микола Савчинський (громадський діяч).
Загалом, «Зоря Галицька» впродовж цих десяти років була провідним часописом для українців Австрійської імперії, сприяла становленню української мови та культури й стала поштовхом для розвитку преси на Галичині, Буковині та Закарпатті. Іван Франко наголошував, що ця газета – «перша руська політична часопись».
