Серед уродженців Львова, якими може пишатися місто, є Людвіг фон Мізес – основний представник Австрійської економічної школи, а також логік, соціолог, автор багатьох праць про теорію грошей, ринкові відносини, соціально-економічні ідеї тощо, пише leopolis.one.
Народився в заможній родині
Людвіг народився у Львові 29 вересня 1889 року в єврейській сім’ї. Хлопчик проживав разом із батьками на вулиці Гнатюка. Кілька місяців перед його народженням прадід Людвіга отримав австрійське дворянство. Через деякий час Австрія скасувала всі титули, однак Людвіг усе одно додавав частку «фон» до свого імені, яка вказує на дворянське походження.
Серед родичів Людвіга було багато знатних львів’ян. Прадід Мейер Мізес, який, власне, і отримав австрійське дворянство, був купцем і відомим меценатом. Він відкрив у Львові школу, будинок для сиріт та кухню для потребуючих. Прапрадід Людвіга Єфрем Мізес був також заможним львівським купцем. Ще один родич Єхуда Мізес мав свою бібліотеку. Дідусь Людвіга Абрахам працював керівником львівського відділення банку Ротшильда. Дядько Герман Мізес був обраний депутатом до парламенту від міста Броди. Зрештою, батько Людвіга Артур Мізес працював на львівській залізниці інженером.
Переїзд до Відня та військова служба
У 1891 році Мізеси переїхали до Відня. Там Людвіг вступив до Віденського університету. У 1902-му, будучи студентом, він обнародував свою першу працю про відносини між галицькими селянами та польськими землевласниками. Людвіг прирівняв землевласників Польщі до рабовласників. Через 6 років він здобув докторську ступінь.
Під час Першої світової війни Людвіг працював артилеристом, зокрема, воював у Галичині, де отримав поранення. Коли в 1918 році внаслідок державного перевороту до влади прийшов гетьман Павло Скоропадський, Мізеса відправили у відрядження до Одеси, де він керував створенням центрального банку. Згодом повернувся до Австрії.
Внесок в економіку
Популярність у Європі Мізес здобув після того, як опублікував наукову працю «Теорія грошей та кредиту». У 1920–30-тих він працював в Австрії експертом із фінансів, очолював різні департаменти в місцевому уряді. Людвіг був одним із тих, хто врятував Австрію від гіперінфляції. Також працював спершу просто економічним радником, а потім – головним економічним радником торгівельної палати Австрії.
У 1922 році він обнародував працю, де аргументував, чому соціалізм і промислова економіка не можуть співіснувати разом. У своїх роботах науковець часто критикував марксистську економічну теорію, а також шовінізм і тоталітаризм.
Згодом він створив Інститут досліджень економічних циклів. Фрідріх фон Гаєк, директор цього інституту та колишній учень Мізеса, отримав Нобелівську премію. Під час кризи на початку 1930-х Людвіга обрали членом до австрійської комісії з економіки. Водночас він викладав економіку у Віденському університеті та періодично робив приватні семінари, до яких долучалися геніальні економісти з усієї Європи.
Коли до влади в Німеччині прийшли націонал-соціалісти, Мізес переїхав до Швейцарії. Розгнівані теоріями науковця з єврейським походженням нацисти розбили квартиру Мізеса у Відні, а праці знищили. У 1940-му Людвіг та його родина виїхали до Португалії, а згодом – до США. Там він написав працю «Бюрократія», де пояснив, чому протиприродно, якщо держава втручається в господарську діяльність населення і чому в умовах планово-централізованої економіки неможливе раціональне ведення господарства.
У США економіст не здобув такого визнання, як у Європі, хоч і мав певний авторитет. До самої смерті Людвіг фон Мізес викладав в університеті Нью-Йорка. Найвідомішою його роботою як за життя, так і після смерті став трактат «Людська діяльність» про прямий зв’язок між цивілізаційним світом та приватною власністю.
