Як же склалася далі історія геніального математика Стефана Банаха?
Тріумфальне повернення до Львова
За рекомендацією Гуго Штейнгауза, з яким Банах швидко здружився, професор Львівської політехніки Антоній Ломницький запрошує його на посаду асистента на кафедрі математики, пише сайт leopolis.one. Перший час Стефан жив у помешканні професора на теперішній вулиці Котляревського і бавив його донечку, а для написання дисертації до нього приставили помічника, який записував роздуми та ідеї молодого математика і приводив їх до вигляду наукової роботи. Так народилася його знаменита дисертація “Про операції над абстрактними множинами та їх застосування до інтегральних рівнянь”, що стала найважливішим рушієм нової математичної дисципліни “функціональний аналіз”, представила світу “функційні простори”, пізніше названі “просторами Банаха” та дала змогу об’єднати різні розділи математики.
Тріумфальний для Банаха – 1922 рік, коли він став наймолодшим у Львові 30-річним “надзвичайним” професором математики, доктором математичних наук, керівником кафедри математики, а ще у нього народився син, якому він за естафетою передав ім’я Стефан. Так незаконнонароджений хлопчик без вищої освіти став одним з найвідоміших математиків світу і обличчям науки Львова, а пізніше і членом академій наук Польщі та України.
Лекції та “банахалії”
Викладачем Банах був незвичайним, як всі генії, але студенти його любили. Не дотримувався загальноприйнятих норм: запізнювався на лекції, ходив без краватки, грав у “плебейський” футбол, курив по кілька пачок цигарок на день, міг відриватися на танцях зі студентами і годинами пиячити з друзями. Казали, що перепити Банаха неможливо, а їхні застілля за аналогією з вакханаліями називали “банахаліями”.
Після занять львівська математична група збиралася на Академічній в улюбленій кав’ярні “Шкоцькій”, тобто Шотландській. Загадували один одному задачі та розв’язували їх спочатку на мармурових стільницях, а потім дружина Банаха придбала зошит для запису, який став знаменитою “Шкоцькою книгою”. До 1941 року назбиралося 193 задачі, за які пропонували різноманітні винагороди: кухоль пива, пляшку вина, ікру, обід в “Жоржі” і навіть живого гусака. Станіслав Мазур, який його запропонував, таки вручив гусака аж через 36 років шведському математику Перу Енфло, який розв’язав його задачу. Цікаво, що кілька задач розв’язали нещодавно львівські математики і навіть однофамілець Стефана Тарас Банах, завідувач кафедри. “Шкоцька книга” була закопана під стадіоном і пережила Другу світову війну, а потім її копії поширили серед математичних кіл світу, але деякі задачі досі так і не вирішені.
Світова знаменитість
Стефан Банах став світовою знаменитістю: написав десяток підручників, заснував зі Штейнгаузом перший в світі математичний журнал з теорії функціонального аналізу “Studia Mathematica”. 1936 року він мав честь читати лекцію на Міжнародному математичному конгресі в Осло, а 1939 року став президентом Польського математичного товариства.
До Львова приїжджали побачити Банаха чимало математиків світового рівня, тут навіть отримував диплом почесного доктора філософії Анрі Лебег із Франції, з обговорення інтегралу якого на краківському бульварі і почалася Львівська математична школа. А угорець Джон фон Нейман намагався спокусити талановитих вчених роботою в Америці. Банаху він пропонував взяти участь у розробці перших комп’ютерів, вписавши в чек будь-яку кількість нулів після одиниці, але той відмовився, на відміну від Станіслава Уляма, який став “батьком” американської водневої бомби.
“Совєти” і німці
Радянська влада всіляко загравала з Банахом: його зробили деканом фізико-математичного факультету, депутатом міськради, членом Академії наук… Але вченому все було байдуже, його цікавила тільки улюблена математика.
Все, крім війни. Він встиг повернутися з Києва до Львова, його оминула доля розстріляних професорів, хоча роботу в університеті втратив. Але й тут Банаху, якщо так можна сказати, пощастило: цілу окупацію він працював донором, годуючи вошей в інституті доктора Вайгля для виготовлення вакцини проти тифу.
Жив Банах з родиною тоді у друзів, родини Рідлів, на вулиці Свєнціцького. Після війни отримав запрошення на посаду міністра освіти, можна було спокійно працювати далі. Але підступний рак легень вже роз’їдав його груди… 31 серпня 1945 року легендарного математика не стало… На Личаківський цвинтар його супроводжувало більше тисячі людей, некрологи писали навіть у “New York Times”.
Його ім’я носять школи і вулиці, зокрема в районі Погулянки у Львові, його праці перекладені багатьма мовами світу, навіть японською, в Кракові стоять аж два пам’ятники і функціонує “Центр Банаха”, його медаль дають за вищі заслуги у математиці… А на розі вулиці Фредра досі працює “Шкоцька кав’ярня”, де можна побачити не лише копію знаменитої “Шкоцької книги”, але й її продовження у кількох томах, куди і зараз вписують задачі і розв’язки математики з усіх кінців світу, що й досі віддають шану славетному генію, якого любила доля, а він понад усе любив математику…