Волонтерський штаб «Пласту» у Львові за три місяці війни зібрав майже 9 млн грн на допомогу армії та скерував вантажі для 129 військових об’єднань. Разом із міжнародними партнерами з 23 країн пластуни передали важкодоступне медичне обладнання й медикаменти, тонни харчових боксів для цивільних громадян у гарячих точках. Далі на leopolis.one.
Готувалися задовго до 24 лютого
Голова львівського осередку «Пласту» Ярослав Булишин розповів пресслужбі ЛМР, що пластуни допомагали ще від перших днів Революції гідності. Вони брали участь у бойових діях та займалися волонтерством. З 2014 року створили багато проєктів, наприклад БУР, «Вільний простір».
Про те, що наступ росії може посилюватися, пластуни розуміли, тож організація ще до повномасштабного вторгнення проводила багато військово-патріотичних заходів, які виховували молодь. Це дало результат: з 2014 року кількість львівських пластунів збільшилась майже вдвічі.
«Я розумів, що щось насувається, очікування вторгнення висіло в повітрі… Моя команда активно готувалась до 110-ї річниці створення «Пласту», а я поступово від цього процесу віддалявся, бо десь всередині розумів, що цього святкування може не бути. Я спілкувався з міською владою, з молодіжними середовищами, щоб розуміти, чим «Пласт» може бути корисним у разі вторгнення», – розповідає Ярослав ЛМР.
Організувалися миттєво
24 лютого, після того, як пройшов ступор, хлопець почав збирати команду. О 7:30 в офісі вже було десятеро людей, о 9 год – приблизно тридцять, о 12 – понад сотню. Пластуни дуже швидко мобілізувались, об’єднали зусилля та залучили всі можливі контакти.
Спершу почали збирати харчі, яку приносили небайдужі. У перший же день опублікували в соцмережі перелік необхідних речей для військових. Ввечері вже всі приміщення осередку були заставлені коробками. А першу машину з гуманітарною допомогою спакували навіть раніше – десь в обід.
«Думаю, це була перша машина з гуманітарною допомогою в Україні», – каже Ярослав.
26 лютого Ярослав особисто прийняв 700 дзвінків. Тож йому навіть довелося віддати свій телефон дівчатам з колцентру, бо сам вже не міг впоратись. Свого телефону він не бачив по сьогодні: просто змінив номер та користується іншим.
На третій день війни пластуни зрозуміли, що зайняли гуманітаркою всі можливі місця, які мали у Львові. Люди так стрімко зносили речі, що їх просто не встигали розвозити. Півтора місяця тут приймали навіть по 5 фур допомоги на день (це понад 100 тонн). Згодом знайшли склад, куди й усе перемістили.
«Працювали, працюємо і будемо працювати»
Зараз, коли люди вже дещо звикли до війни, запал трохи стих, тож українські скаути знову звертаються до різних фондів, організацій, які допомагають шукати найнеобхідніше. Є окрема команда людей, яка взаємодіє з фундаціями з-за кордону.
Наприклад, налагодили співпрацю з українсько-канадською фундацією, яка фінансує індивідуальні харчові набори для людей в гарячих точках. Волонтери передають людям в окупації чи в зонах бойових дій набори продуктів для збалансованого харчування на кілька тижнів. Вже відправили понад 13 тисяч таких продуктових наборів.
Окремо в «Пласті» займаються військовим напрямком: формують аптечки, шукають рукавиці, навушники, тактичні окуляри, взуття… Крім того, пластуни запустили ініціативу зі створення енергетичних злакових батончиків для бійців. Їх виготовляти допомагають переселенці.
Незважаючи на те, що більшість людей втомилися допомагати і важко працювати в тилу, львівські пластуни не планують зупинятись аж до перемоги.
«Ми працювали, працюємо і будемо працювати на благо тих, хто цього потребує. Ми прокидаємось сьогодні, щоб врятувати чиєсь життя, врятувати нашу країну. Це нас дуже драйвить», – запевняє керівник львівського осередку «Пласту».
Фото: Роман Балук
