Сестри Василіянки – жіноча гілка ЧСВВ (Чину святого Василія Великого). Монахині ЧСВВ засновували захоронки (дитячі навчально-виховні установи); вселюдні, виділові, фахові школи; учительські семінарії; гімназії; інститути; інтернати, в яких виховували українських дітей, залучаючи їх до народних традицій і звичаїв, пише сайт leopolis.one.
У 1906 році, з ініціативи львівського «Клубу русинок», вчителям Львівської академічної гімназії доручили організувати першу українську дівочу гімназію. Для цього створили окремий комітет, який очолив отець Спиридон Кархут. За згодою та за дорученням митрополита УГКЦ Андрея Шептицького 4 вересня 1906 року відбулося урочисте відкриття першої в Галичині української приватної дівочої гімназії.
До неї у Львові існували дві державні гімназії, де навчалися хлопці, і вчительська семінарія змішаного типу, тобто це був заклад одночасно для хлопців і дівчат.
Спершу приватна гімназія сестер Василіянок знаходилась в Академічному домі на вулиці Супінського, 17. Стара споруда гімназії не збереглася. Навчальний заклад був класичного типу, тобто перевага віддавалася вивченню латинської, грецької, німецької, французької та польської мов.
Директори та вчительський склад
Першим директором гімназії став отець Спиридон Кархут. Потім, у різні роки, директорами були Юліан Левицький, Теодозій Лежогубський, Василь Щурат (керував найдовше – з 1921 до 1934 року).
Адміністраторкою гімназії була мати-настоятельниця Северина Париллє, вона також навчала польської мови та історії. Тут учителювали відомі люди, як-от: Олена Степанів-Дашкевич, Іван Боберський, Меланія Бордун, Микола Чубатий, Стефанія Ґебус-Баранецька, Мирон Кордуба. Багато дисциплін викладали самі монахині Василіянки.
Як відбувався навчальний процес?
Навчалися в гімназії 8 років. З першого гімназійного класу вивчали релігію, українську, польську та німецьку мови, історію України і всесвітню історію, природознавство, географію, математику, а також малюнок та каліграфію.
У старших класах вивчали насамперед грецьку та латинську, а також німецьку та французьку мови. Філософію вивчали у випускному, тобто 8-му класі. Гімназистки не лише читали та перекладали твори Гомера, Евріпіда, Софокла, Аристофана тощо, але й писали власні твори: вірші, оди, промови, привітання, найчастіше – латинською. Найкращі твори друкували у видавництві «Просвіта».
У 1919–1939 роках, в умовах окупації ЗУНР Польською державою, гімназія мала повні публічні права. Це означає, що матуру (випускний іспит) учениці могли здавати у своїй гімназії. Права випускниць під час вступу були рівними з правами учениць польських гімназій.
Іспит після 8-го класу складався з письмової та усної частини. Письмово складали українську, польську, латинську та грецьку мови, а ще математику. Потім складали усно знову мови (латинську, грецьку, українську) та українську літературу, крім того, математику й фізику. Усно складали по одному предмету на день. На першій усній матурі, як і на всіх наступних до 1930 року, крім професорів, був присутній митрополит Андрей Шептицький.
При гімназії діяли історичний, філологічний, математичний та природничий гуртки. Також при ній було засновано етнографічний музей, де експонувалися предмети народного мистецтва – вишивки, писанки, народний одяг.
Життя поза навчанням
Більшість учениць мешкали у Львові, у домівках своїх родин. Лише ті, що були з-поза меж Львова, жили в «Інституті для дівчат» – інтернаті при монастирі.
Олекса Чинилук у книзі «Галичина – Terra Incognita» писала, що дівчата, хоч і мешкали в інтернаті, але життя там не було «монастирським»: вони відвідували світську школу, тримали контакт зі світським життям Львова. Співали пісні, вивчали танці, придумували вистави, малювали, вишивали, годували голубів, вирощували квіти тощо.
Гімназія у 1939–1941 роках
У 1939 році, коли Галичину окупувала радянська армія, гімназію сестер Василіянок реорганізували в середню школу № 4 львівського міськвідділу народної освіти, директором якої став комуніст Павленко.
Іванна Ярош Боб’як, учениця цієї школи, написала у своїй «Пропам’ятній книзі гімназії сестер Василіянок у Львові» спогади про те, як відбувалося навчання під час першої окупації міста більшовиками. Зокрема, вона пише, що тоді вони вивчали всі обов’язкові предмети, крім релігії, польської мови та науки про Польщу. Їм збільшили кількість годин української мови, згодом впровадили навчання російської мови і діалектичного матеріалізму.
З класних кімнат забрали хрести й ікони, а ще історичні та побутові картини – їх замінили портретами вождів. Забрали каплицю в партері, а пізніше сам директор школи Павленко розбив статую Матері Божої, що стояла в кінці коридора. Ліквідували й помешкання монахинь на третьому поверсі, вони повинні були переселитися до матірного будинку монастиря.
Потім почали приходити працювати до школи вчителі зі Сходу, а за ними і учениці-комсомолки. Політрук і нові вчителі стали пильно слідкувати за ученицями, підозріваючи їх у націоналізмі й приналежності до ОУН. Зразу ж перемінили гімназію на десятирічку.
«Скоро почався новий лад у школі з безустанним пригадуванням про нашу «відсталість», про обов’язок «служби батьківщині», про націоналістів – ворогів народу, про великодержавних шовіністів, про конечність перевиховання молоді, про великі досягнення радянського союзу, про поступ техніки тощо», – пише вона.
Коли отець Василь Лициняк пішов зі школи, то тоді запанував повністю більшовицький режим: часті мітинги, агітації, вихваляння «щасливого життя в країні рад», лаяння ворогів держави та ворогів народу, змушування молоді до громадської праці, до підслуховування, шпіонажу в школі. У 1941 році учениці випускного класу отримали замість табеля світлину на тлі стіни, на якій висіли портрети радянських вождів.
Під час чотирирічної німецької окупації не вдалося продовжувати навчання в гімназії сестер Василіянок. Існувала там тільки фахова школа. В 1944–1954 роках середня школа № 4 призначалась тільки для хлопців, а з 1956 року стала спеціалізованою з поглибленим вивченням англійської мови і найпрестижнішою школою у Львові за радянських часів. У 2006 році на базі середньої школи № 4 створили Львівську лінгвістичну гімназію.
Фото: Фотографії Старого Львова
