Ну кому невідоме ім’я видатного вчителя України Василя Сухомлинського? Це видатний український педагог і теоретик, який творив більше 50 років тому, однак до його порад як вчителювати прислуховуються сьогодні сучасні вчителі. У своїй праці “Сто порад учителю” Василь Сухомлинський розкрив головні секрети того, яким же має бути цей справжній вчитель, педагог з великої букви, який би відповідав усім найкращим якостям людини цієї величної професії ВЧИТЕЛЯ. У своїй роботі Сухомлинський подав головні поради вчителям і батькам щодо того, як виховати сильну, мудру, самостійну людину, які далі розкриє видання “leopolis.one“.
Василь Сухомлинський – видатний український педагог
Василь Олександрович Сухомлинський – великий український педагог, публіцист, поет та письменник. Але найголовніше, мабуть, те, що він Вчитель з великої букви.
Народився Василь Олександрович 28 вересня 1918 року в селі Василівка Олександрійського повіту Херсонської губернії (тепер Кіровоградська область) у селянській родині. Його батько – Олександр Омелянович був не останньою людиною в селі: тесля, член правління колгоспу, учитель праці, а мама – обдарована творча натура, яка разом з бабусею прищепила Василеві любов до навчання і до народних традицій. Це неабияк вплинуло на особистість майбутнього педагога.
Василь Сухомлинський закінчив курси учительського інституту в Кременчуці, згодом навчався у тому ж інституті на факультеті української мови і літератури, але не закінчив його через хворобу. Почав працювати у школі, а трохи пізніше продовжив навчання заочно у Полтавському педагогічному інституті. Його знання, примножені на досвід та титанічну працю, дали великий результат – Василь Сухомлинський став легендарним вчителем, на якого рівняються досі вчителі, до його порад прислуховуються, його манери вчення наслідують.
У його серці все життя жила велика доброта та любов до всього світу. Він не лише навчав, але й прищеплював кожній дитині кращі людські якості, виховував у кожному велику людину – добру, чуйну, щиру, людяну. Вчив любити рідну землю, мову, батьків та усіх ближніх.
Праця “Сто порад учителю”
Свої знання, досвід, навички, уміння Василь Сухомлинський передав у праці “Сто порад учителю”. Тут розповів, що йому (Василеві Сухомлинському) доводилося за тривале педагогічне життя викладати майже всі предмети навчального плану середньої школи (за винятком креслення), тому він має чим поділитись – досвідом вчителювання розміром у все життя. Тут подано не абстрактні, а зумовлені живими ситуаціями і тими проблемами, які виникають у навчально-виховному процесі і з котрими щоденно зустрічаються вчителі, поради.
Загальна кількість порад (про що говорить сама назва) 100, серед яких можна виокремити певні тематичні блоки, де узагальнено основні положення. Це головне, до чого варто прислухатись. Василь Сухомлинський наводить слова великого мислителя Абая Кунанбаєва:
“Якби в моїх руках була влада, я відрізав би язик всякому, хто говорить, що людина невиправна”.
Поради, які стосуються особистості вчителя
Василь Сухомлинський у першу чергу осмислює особистість вчителя, вимоги, котрим він повинен відповідати. Визначальним фактором у обраній педагогічній діяльності є покликання до праці вчителя, зазначає український педагог. В основі цієї поради: любов до дитини і віра в неї, доброчесність, оптимізм, терпіння – чесноти, що притаманні істинному педагогу. Однак вчений фокусує увагу на те, що ці вроджені схильності слід повсякчас розвивати, доводити до майстерності, шліфувати. Тобто має бути постійна праця в першу чергу над собою – педагогом, а тоді вже треба виховувати молоду людину.
Поради щодо виховання
У сукупності порад щодо виховання варто виокремити два великі напрями – поради батькам і поради вчителям. Василь Сухомлинський зазначає, що усе це має бути не ізольовано, а виявлятися як співпраця батьків і педагогів, як союз.
Батьківська педагогіка – це система прийомів і заходів, що спрямована на спілкування, розуміння, емоційний розвиток своїх дітей. В жодному разі не можна бити дитину і характеризувати її на основі отриманої оцінки. А педагогу найперше повсякчас слід пам’ятати, що він має справу не з дорослим, а з дитиною, тому вимоги, потреби мають бути відповідні. Для цього варто розуміти і добре знати психологію дитини, підлітка.
Чи не головним пунктом у рамках цього питання є – ніколи не забувати хвалити дітей (!). Це стосується і батьків і вчителів.
Одним із продуктивних засобів, який пропагує автор праці, є залучення до трудової діяльності дітей. Він говорить, що “розум дитини – на кінчиках пальців”. Це означає, що розвиток вмінь впливає як на розумовий стан, так і на вихованість, як-от: відчуття дисциплінарності, відповідальності, колективності, гордості за здобуті результати.
Виховні поради Сухомлинського зачіпають і особисте життя вчителя в тому плані, що вдома до своїх дітей треба ставитися не як педагог, а як батько чи матір, не обговорювати біля них шкільних проблем, віддати в клас, де не ви матимете уроків. Тут автор є далекоглядним і дає конкретні поради для профілактики попередження такого феномену як “вчительські діти”.
Виховання – це різновекторний процес, що спрямований у особисте, сімейне, суспільне русло. Основна хитрість в тому, що виховання має бути імпліцитним, тобто учневі не треба кожної миті знати, що вчитель його виховує, а необхідно вести учня до самопізнання.
Поради щодо навчання
Фундаментом у знаннях учнів Сухомлинський вважає ті знання, які були засвоєні у молодших класах, і саме вони є базою, на якій буде розвиватися пізнавальна діяльність учня. Тому перед вчителями молодших класів постає 2 глобальних завдання: навчити писати і читати. На перший погляд це примітивні дії, однак не все так просто. Навчити писати треба так, щоб довести вміння до автоматизму, а читати так, щоб при читанні дитина вміла і думати: “читати, думаючи, і думати, читаючи”.
Навчання у середніх і старших класах полягає в тому, що учні знайомляться і засвоюють основи багатьох наук. Для того, щоб тримати увагу учнів на уроці, перед початком пояснення треба забезпечити емоційну основу, а саме: розповісти таке, щоб збудило почуття, душу. У процесі викладення матеріалу ефективним є використання наочних прикладів, і тільки тоді варто переходити від конкретного до абстрактного. Тут мета вчителів-предметників визначається тим, щоб пробудити інтерес в учнів, щоб в них виокремився улюблений предмет, і тим самим спрямувати дитину до правильного вибору майбутньої професії. Основна біда – це байдужість школяра. Якщо в учня є улюблений предмет, то не слід турбуватися, що з інших предметів він відстає. Більшу тривогу має викликати відмінник, в якого немає улюбленого предмета.
Цікаві поради
На наш погляд, варто залишити місце таким слушним і важливим порадам:
- Вчителям необхідно апелювати до дитячих емоцій, пізнаючи світ емоційно.
- Розв’язувати задачі на основі наочних прикладів та з ранньої школи вчити дітей оперувати поняттями.
- Вчити малювати, бо це розвиває творче мислення. Малюнок дитини – це її естетичне бачення світу, який може дати багато інформації про саму дитину.
- Ознайомлювати дітей з додатковими знаннями, поза межами конкретного предмету. Цей підхід є особливо дієвим для учнів, які відстають.
- Підсумком вивченого має стати повторення, але основних опорних точок, на яких ґрунтується засвоєний матеріал.
- Здобуті знання треба застосовувати на практиці.
Найвища майстерність дидакта – учити так, щоб знання добувалися за допомогою наявних уже знань. А механізм цього досить простий: прагніть того, щоб учні самі побачили щось незрозуміле, тобто, щоб перед ними постало запитання, адже якраз запитання пробуджує бажання знати. Для цього треба певний відсоток інформації розповісти і знати що залишити недоговореним, яке стає ніби приманкою для мислення дітей, що виглядає як “екскурс учня у власні думки”, “дослідження своєї комори знань”. Таку ситуацію Сухомлинський вирішує так: сам дає відповідь на проблемне питання, тобто розтлумачує.
Поради спрямовані на розвиток творчих вмінь
Із навчальних і виховних порад окремо виділяються поради, що спрямовані на розвиток творчих вмінь. Особливо новаторською є ідея про навчання дітей працювати правою і лівою рукою, оскільки між мозком і рукою багато двосторонніх зв’язків, а при володінні вмінь обома руками ці зв’язки подвоюються, що вносить якісну роботу у думку, досягається об’ємніше і цілісніше бачення проблеми, винахідливість.
Слід дітей привчати до читання, щоб у вихованців формувалися власні смаки, а це веде до розмаїття інтелектуального життя. Треба створювати у школі гуртки за інтересами як наукового, так і художнього характеру. Також варто забезпечити у класі колектив, крізь призму якого здійснюватиметься різнобічний розвиток особистості. На думку Василя Сухомлинського, він вибудовується на таких каменях: ідейна, інтелектуальна, емоційна, організаційна спільність.
Організаторські поради
Це поради, які спрямовані як на шкільне життя дітей, так і на діяльність вчителя. Останні полягають в тому, що часто лунає думка про те, що вчителям не вистачає часу. Цю проблему Сухомлинський пропонує вирішувати так: час, який йде на підготовку до уроків, замінити читанням наукової літератури, а перевірку зошитів робити не загальною, а вибірковою (до прикладу). Складати перспективні плани навчально-виховного процесу, а також вести особистий професійний щоденник.
Учні, окрім оцінок і книжок, повинні мати дозвілля, яке вписується у режим праці і відпочинку. Як не парадоксально, але творцем вільного часу, за Сухомлинським, є вчитель, а його помічником – сам учень, і він забезпечується на уроках.
Організація режиму дня учня
Організаторські поради стосуються й розпорядку дня учня. Ось приблизний день кожного учня:
- підйом, водні процедури, сніданок;
- дорога до школи;
- уроки у школі (від 3 годин до 6);
- повернення додому;
- обід і відпочинок;
- гуртки, секції, додаткові заняття;
- вечеря і відпочинок;
- виконання домашнього завдання;
- сон.
Це, звичайно, основа учнівського режиму, однак, зважаючи на кожного учня зокрема, режим може віріюватися. Головне у кожному режимі школяра, що перша половина дня – це інтенсивна розумова праця, а друга половина – це вільний час, але не бездіяльність, а читання, гуртки, праця, хобі. При цьому, зазначає Василь Сухомлинський, і батькам і вчителям варто враховувати біоритмічні чинники кожного окремого учня. Адже належність молодої особи до категорії “сова” чи “жайворонок”, стан здоров’я кожного учня зокрема – це ті фактори, на які варто зважати, які треба відкориговувати, виходячи із індивідуальних особливостей кожного.
Висновки
Розглянувши основні засади праці Сухомлинського “Сто порад учителю” можна дійти висновку, що вони є взаємопов’язані. Наприклад, компетентний педагог навчить і цим забезпечить своїм вихованцям вільний час. Діти у свою чергу його використають для читання, а це підніме рівень їхньої грамотності. Як наслідок, вчитель побачить свою працю і менше часу піде на перевірку зошитів. В загальному, це такий ідеалізований план розвитку подій, який базується на порадах автора, які теоретично виведені із практичного досвіду, а як відомо теорія спрацьовує в житті, але наше життя є розмаїтим і полігранним.
Також у підсумку варто згадати слова іншого великого педагога К. Д. Ушинського, який зазначав, що у вихованні все повинно базуватися на особистості вихователя, тому що виховна сила випливає тільки з живого джерела людської особистості. Педагог підкреслює, що жодні статути і програми, ніякий штучний організм закладу, як би хитро не був придуманий, не може замінити особистості в справі виховання… Без особистого безпосереднього впливу вихователя на вихованця справжнє виховання, яке проникає в характер, неможливе. Тільки особистість може вплинути на розвиток і визначення іншої особистості, тільки сильним і “правильним” характером можна сформувати інший, такий же міцний характер, або ж сильну, мудру, добру, чуйну, щиру людину.
