Львову до скандалів не звикати. Вони були і є на кожному кроці. Але той грандіозний скандал, що вибухнув 1899 року, мабуть, не мав собі рівних ні до, ні після того. Ще б пак, адже у ньому фігурували поважний банкір, еталон порядності і чесності, директор Галицької ощадної каси Францішек Зіма і відомий нафтопромисловець, підприємець, реформатор, економіст, хімік, інженер, «галицький Рокфеллер» Станіслав Щепановський, пише сайт leopolis.one. І їх обох цей скандал згубив: один втратив свої статки, здоров’я і добре ім’я, а інший — життя…
Залізниця, хімія, економіка
Станіслав Щепановський, перебуваючи на лікуванні в німецькому санаторії Бад-Наугайм, 31 жовтня 1900 року згадував своє життя і роздумував, чи правильним шляхом він пішов. Отримавши блискучу освіту, оволодівши безліччю знань і навичок, він міг зробити карколомну кар’єру в Європі чи навіть Америці. Можливо, таки не варто було відмовлятися від заманливої пропозиції майбутнього англійського короля? Але Станіслав вирішив присвятити своє життя рідному краю…
Його дитинство пройшло на заході Польщі, у невеличкому містечку Косьцян. Народився Станіслав-Антоній Щепановський в родині доктора юридичних наук Яна-Владислава і Ванди Поплінської 12 грудня 1846 року. Він пам’ятав своїх трьох сестер, одна з яких в майбутньому стала матір’ю фізика Мар’яна Смолюховського. А ще ледь пригадував братика Казимира, який помер у дитинстві від менінгіту. Мати Станіслава була донькою відомого філолога, педагога, книговидавця Антонія Поплінського, директора бібліотеки Рачинських у Познані. Батько, відомий юрист, був членом Барської конфедерації, але потім втратив свої статки… Станіслав був дуже вдячний за те, що останні гроші він вклав у навчання сина — і недарма.
Станіслав змалечку тягнувся до знань: він закінчив гімназію в містечку Хелмно і школу у Відні. Після закінчення навчання хлопець вирішив допомогти батькові і два роки працював разом з ним в Банаті на території тодішньої Угорщини на будівництві залізниць, а 1864 року вступив на загальнотехнічний факультет Віденського технічного університету, який закінчив через чотири роки з відмінними результатами. Під час навчання він ще встигав займатися тим, що його також цікавило: так, 1865 року Станіслав заснував Польську загальну академічну асоціацію «Ватра», в межах якої діяла економічна комісія для аналізу економічних відносин Галичини. Щепановський збирав для неї дані про геологію та метеорологію краю.
Він думав про те, з якими цікавими людьми був пов’язаний свого часу, адже другом їхньої родини був відомий географ Вінцентій Поль, а в університеті йому викладав знаменитий математик і політик Казимир Бартель. Станіславу завжди щастило з друзями: він заприятелював з майбутнім промисловцем Лодзі Робертом Бідерманом, в Лондоні зустрів Францішка Зіму, який пожертвував задля нього усім, а його друзі і родичі Вацлав Вольський та Казимир Одживольський не раз довели свою вірність і відданість.
1867 року Станіслав вирушив у подорож Європою, зокрема відвідав Італію, де особливо зацікавився об’єднанням держави під керівництвом П’ємонту. Його цікавило все: геологія, географія, інженерія, але найбільше — хімія і економіка.
Тож 1867 року Станіслав продовжив навчатися цим дисциплінам в Парижі, у Центральній школі мистецтв і мануфактур, а 1869 року почав вивчати хімічну технологію та економіку в Лондоні, де отримав диплом інженера. Під час навчання Щепановський забезпечував себе, працюючи в приватній лондонській лабораторії з аналізу заліза, а з 1870 року, завдяки підтримці дружньої родини Бідерманів, почав працювати клерком у департаменті в Міністерстві промисловості та торгівлі Індії.
Вчитися, вчитися і ще раз вчитися
В індійському офісі юнака призначили секретарем, керівником відділу досліджень індійської сировини та її економічного використання, після чого Станіслав три місяці працював на експериментальній бавовняній фабриці в Манчестері. Спираючись на книги та звіти колишньої індійської компанії, юний інженер підготував плани зрошення центральної Індії для вирощування зерна і бавовни та план розширення місцевих доріг і залізниць. Якою була його радість, коли ці плани здійснили, і такі реформи значно полегшили життя індійців та зменшили постійний голод у тих провінціях. Для Щепановського тоді це стало доказом того, що навіть надзвичайно відстала країна може швидко одужати завдяки відповідній інвестиційній політиці. Працюючи в індійському офісі, він спостерігав механізми відносин між економічно відсталою країною та владою, яка її експлуатує, і робив свої висновки на майбутнє.
Якщо ви думаєте, що отриманої освіти Станіславу було достатньо, то дуже помиляєтеся! Невгамовний Щепановський також досконало вивчив промисловість і економічні механізми Англії, Шотландії та Вельсу, досліджував економіку та податкові системи деяких європейських і неєвропейських країн, зокрема Персії. Він став дописувачем лондонської газети «Таймс», де публікував статті з економічних питань. Станіслав також навчався в Молочарській академії у Мілані, де познайомився з італійською лляною та конопляною промисловістю, а потім у Франції, де відвідав текстильні та агропродовольчі фабрики… Він навіть не був упевнений, чи знадобилося йому все це в житті.
Францішек Зіма
Ще в Лондоні Станіслав познайомився і заприятелював з Францішком Зімою, який відіграв доленосну роль у його житті. Він був на 20 років старшим від Щепановського, народився 1827 року в бідній родині лісничого, закінчив гімназію і вступив до Технічної академії у Львові, але тут якраз почалася Весна народів. Зіма взяв у ній активну участь, а після поразки його разом з іншими інтернували і відправили до Англії, де Францішек працював на фабриках. Під час Січневого повстання 1863 року він не зміг залишитися осторонь і приєднався до загону Зигмунта Мілковського, хоробро бився і був поранений. Вже в чині майора він потрапив у полон, після чого знов повернувся до Англії, де працював банківським клерком. Чесний і порядний Зіма досить швидко став директором солідного банку.
1877 року Станіслав Щепановський отримав британське громадянство. На якийсь час він призвичаївся до англійського способу життя: ходив у гірські походи Вельсом та Шотландією, досяг суттєвих результатів у плаванні, навіть займався боксом. Але потім зрозумів, що його ціль була зовсім не тут, і життя, якого він прагнув, щоб досягти своєї мети, мало бути зовсім інакшим…
Відмова принцу
Що керує людиною, яка відмовляє майбутньому королеві? Коли 1878 року Щепановському, вже відомому фахівцеві з питань економіки і знавцеві Індії, запропонували супроводжувати принца Вельського, майбутнього короля Едварда VII, в Індію, це була величезна честь і унікальний шанс для подальшої кар’єри, про який можна лише мріяти! Але… Станіслав Щепановський відмовився від такої перспективної пропозиції і повернувся до «Польського П’ємонту» — в Галичину. Зараз він думав, чи варто було заради своєї мрії і вигаданої місії тут жертвувати колосальною перспективою кар’єри в Англії? Хтозна, яких висот молодий блискучий фахівець міг досягти там?
Але, за словами Стефана Кеневича:
«Він уже почувався людиною долі, знав, що робитиме, коли стане лідером країни, щоб вивести її на шлях процвітання. Але в цей момент він був незнайомим чужинцем і не міг розраховувати на особливу покору. Він вирішив досягти мети більш обхідним шляхом: спочатку розбагатіти, показати співвітчизникам, як можна і потрібно працювати, таким чином завоювати їхню довіру, а вже потім говорити публічно. Він бачив, звичайно, тільки один спосіб швидко розбагатіти — в нафті».
Вважаючи Галичину польським П’ємонтом, Щепановський прагнув вивести країну з відсталості шляхом економічного розвитку. А що для цієї мети підходило найкраще? Звичайно, нафтовидобуток! Дійсно, Станіслав вирішив зануритися в галузь промисловості, яка щойно почала набирати обертів у Галичині, і приваблювала інвесторів з усього світу. Щоб стати одним з піонерів нафтовидобутку, він пройшов ще одне навчання — 1880 року закінчив тримісячне вивчення геології Карпат і техніки розробки нафти в Інституті Геологічної служби Відня, а після повернення в травні орендував 400 десятин казенного лісу в Слободі Рунгурській біля Коломиї.
Далі буде…