Ринки — це таке звичне і буденне явище у повсякденному житті, що ми навіть не цікавимося їхньою історією, та й не сподіваємося від неї нічого цікавого. Здавалося, що тут цікавого може бути — у всіх при згадці про базар одразу виникають одні і ті ж асоціації, картинка у свідомості, на якій велика кількість торгових лотків, безліч людей та звичні продавці, з якими торгуються найспритніші клієнти, пише сайт leopolis.one.
Проте колись ринки у Львові мали дещо інший вигляд. Згадуємо, якими були найвідоміші та найбільші торгові локації міста у матеріалі нижче.
Найдавніший базар — знаменита площа Ринок
Як уже здогадалися наші допитливі читачі, найбільшим та найдавнішим базаром Львова був той, що розташувався на площі Ринок — центральній історичній площі нашого міста. Не надто складно здогадатися, особливо з огляду на те, що сама площа носить таку назву.
Так-от, на площі Ринок у дев’ятнадцятому-двадцятому століттях кипіла торгівля. Давні фотографії свідчать про те, що ринок тут діяв у різний час у різних локаціях.
Однак торгували тут не всім — діяли суворі правила, згідно з якими можна було продавати тільки продукти рільництва — овочі, фрукти, молочні продукти та квіти. З 1940-го року ринок тут закрили звідси перенесла радянська влада на площу Святого Теодора. Тут він пропрацював до кінця 50-х років, після чого його вкотре перенесли — цього разу на територію старого єврейського кладовища. Там з 1947-го року почав роботу колгоспний “Центральний ринок” (у наші дні — Краківський базар).
Торгівля у сімнадцятому столітті
Повернемося ще далі, у минуле, до сімнадцятого століття. Тоді активна торгівля велася на Галицькому та Краківському передмістях.
Наприкінці двадцятих років сімнадцятого століття знаходимо скарги містян на появу нових ятків на Краківському передмісті, яких раніше тут не було. Одну з таких знесли у 1628-му році через численні скарги львів’ян. Після цього торгові буди вже почали ставити під житловими будинками.
Все це було передумовою до створення великого Краківського ринку, який з початком двадцятого століття адміністративно розташовувався при площі з однойменною назвою (у наші дні — це площа Ярослава Осмомисла). Хоча, з історії відомо, що сам базар виник набагато раніше, і цьому сприяла дуже вигідна локація — гарне розташування до двох великих магістральних шляхів.
1876-го року відбулася про реконструкцію ринку, коли потужна віденська фірма звела тут великий павільйон із заліза та цегли. Це ж віденське підприємство займалося проєктуванням та будівництвом ще одного старовинного львівського ринку — Галицького.
Так-от, після реконструкції на цій території запрацювало понад 70 торгових місць. Тут працювали різники, круп’ярі, пекарі, торговці молочними продуктами та овочами.
Наприкінці дев’ятнадцятого століття у Львові трапилася жахлива й руйнівна пожежа. Постраждало чимало будинків, не оминула лиха доля і квітучий тоді Краківський ринок. Після трагедії його, звісно ж, відбудували, однак на це пішло чимало коштів з міської скарбниці.
Ринкові “гіганти” старого Львова
Чимало львівських ринків з’явилося у дев’ятнадцятому столітті, чимало з них були облаштовані як справжні “гіганти”. Наприклад, Личаківський ринок, який розташовувався на площі Святого Антонія та спеціалізувався на роздрібній та гуртовій торгівлі крупами та мукою — над цими культурами працювали мешканці Личакова. За радянських часів його перетворили на Винниківський ринок та зробили велику реконструкцію.
Відомим також є Стрийський ринок, який розташувався на межі вулиць Шота Руставелі та Стрийській. Він бере початок ще з австрійського періоду, вперше тут зародилася торгівля на початку двадцятого століття. Офіційною датою його відкриття вважається 1947-й рік — тоді, коли радянська влада впорядкувала його та зробила критим.
Торгівля у буремні воєнні роки
У Другу світову війну вести торгівлю було дуже складно, тож Краківський ринок, як і більшість інших великих ринків у місті, припинив свою діяльність. Після війни радянська влада його і зовсім закрила, у наші дні на цьому місці працює ринок “Добробут”.
Цей ринок не має жодного історичного відношення до знаменитого Краківського базару, який тут існував до кінця 50-х, адже його відкрили тільки за часів незалежності.
Наприкінці 50-х років Краківський базар перенесли на територію між вулицями Базарною та Кузнєцова, сучасній вулиці Клепарівській, де вже працював вищезгаданий “Центральний ринок”.
Стихійні ринки в історії Львова
Стихійні ринки — далеко не новинка у наш час, такий вид торгівлі існував і в минулих століттях. Чимало таких точок були розташовані біля Краківського базару. Вони не були впорядковані, хаотично розміщувалися у людних місцях, зливаючись у ринки. На них торгували у різні часи геть різним крамом — тут можна було найчастіше придбати зерно, м’ясо, птицю, рибу, метал, старі речі. Словом, у наші дні все практично так, як це відбувалося у минулих століттях.
1892-го року такий ринок за театром Скарбека отримав офіційну назву — Торговиця зерна. Він пропрацював до Другої світової війни, він пропрацював ще декілька років після її завершення та назавжди припинив свою роботу. У наші дні на місці цього стихійного базару у серці Львова розташований готель “Львів”, а невелика площа, яка тут є, носить назву Зернова — на згадку про історію цього місця.
Без сумнівів, стихійні ринки та вулична торгівля завжди були важливим елементом повсякденного життя міста. У повоєнний час тільки на таких місцях можна було придбати чимало речей, які стали дефіцитними. Це були звичні побутові товари — одяг, взуття, мило та інші засоби гігієни. Тож не дивно, що у ті часи у різних районах міста діяли такі стихійні ринки — підприємливі львів’яни заробляли на цьому, а звичайні міщани мали змогу придбати товари, яких годі було знайти.
Часто на таких ринках продавали навіть дрова, адже у повоєнні роки у Львові не було ані опалення, ані світла. Також активним був попит на гас для гасових ламп. Хто мав, що запропонувати продавцеві, здійснював у ті часи обмін товарами.
