Неможливо уявити наше місто без кількох речей: мармурових левів, які гордо оберігають спокій мешканців, хмільного пива, яке тут варили ще монахи Єзуїтського ордену, шоколаду та ароматної кави, привезеної до нас ще Юрієм Кульчицьким.
Гуляючи сучасним Львовом, кавою вже навряд чи когось можна здивувати, адже місто, особливо його центральна частина, буквально “кишать” закладами, які закликають нас спробувати найрізноманітніших варіацій цього напою. Проте перші кав’ярні нашого Львова були зовсім іншими і пропонували своїм відвідувачам дещо інші варіації кави. Якими були перші кав’ярні нашого міста — читайте у матеріалі на leopolis.one.
Звідки до нас приїхала кава?
Взагалі, на українських землях почали смакувати ароматною кавою приблизно у сімнадцятому столітті — згідно з однією з версій, пили каву серед козацької старшини. Перша ж кав’ярня, як не дивно, була відкрита далеко не у Львові. Деякі дані свідчать, що її відкрили турки для себе ж у 1672-му році у Кам’янці-Подільському.
Проте мешканці Львова почали пити каву з часів Австрійської імперії, коли місто стало його частиною у 1772-му році. Тут уже пили каву, тому традиція споживання цього напою перейшла і на львівські землі — у дев’ятнадцятому столітті завдяки австріякам у нас почався справжнісінький кавовий “бум”. Така собі “мода” на споживання кави стала настільки поширеною, що її почали пити не тільки вдома, а й у громадських місцях — перших міських кав’ярнях.
Легендарна “Віденська” кав’ярня у Львові
Традиційно прийнято вважати, що першою кав’ярнею у Львові була легендарна “Віденська”, яка розташувалася у центральній частині міста, найбільш людній навіть на той час місцині, — на проспекті Свободи, одразу за пам’ятником Шевченкові. Відкрилася вона 1829-го року, про що сучасникам повідомляє дата, досі збережена над входом до закладу.
Чому така назва — дуже просто зрозуміти: саме Відень тоді був зразковим для багатьох міст, а для Львова у складі імперії це була ще й столиця. Тому назва мала б наштовхувати на те, що кав’ярня високого рівня, затишна і сучасна на той час.
Після 1870-го року власником “Віденської” кав’ярні стала родина Зібер. Новий власник тут започаткував діяльність буфету, відтоді тут можна було не тільки випити ароматної кави, а й скуштувати рогаликів та ромових тістечок власного виробництва. Солодка пропозиція до кави дала свій результат, а про ромові тістечка у “Віденській” знали у всьому місті та навіть за його межами.
“Віденська” кав’ярня пропрацювала чимало років. За цей час у ній побувало чимало видатних людей — зокрема, Михайло Грушевський, Станіслав Людкевич, Іван Франко. Деякі дані свідчать, що тут навіть організовували зустрічі міські чиновники у різні часи.
Львівські кав’ярні-першопрохідці
Щоправда, існує думка, що “Віденська” кав’ярня не стала першою у нашому місті. В одній із книг чеського дослідника Йозефа Рорера, який приїжджав до Львова, згадується про його візит до місцевої кав’ярні у 1802-му році. Проте точних даних про заклад, хто був його засновником та інше з його історії, на жаль, немає.
Вслід за “Віденською” кав’ярнею у Львові відкрилася ще низка закладів, які можна назвати першопрохідцями у цій справі. Так, відомо про кав’ярню “Пекелко”, засновану 1843-го року на Краківській вулиці у будівлі, яка не збереглася до наших днів. Доволі колоритною була також кав’ярня “Театральна”, яка діяла у прибутковому домі графа Скарбека (одна з театральних будівель).
Міські архіви розповідають і про кав’ярню Леваковського, яка діяла у Львові на початку дев’ятнадцятого століття (ймовірно, заснована була у сімдесятих роках вісімнадцятого століття). Сам Леваковський був знаним у всьому Львові кондитером, про торти якого знали в усіх куточках міста. Діяла кав’ярня у стінах червоної кам’яниці Шольф-Вольфовичів, розташованій на площі Ринок.
Кав’ярні двадцятого століття
Легендарною у двадцятому столітті була “Шкотська” кав’ярня, створена 1909-го року на вулиці Фредра (сучасна вулиця Герцена). Тут добряче попрацювали над дизайном — у кав’ярні були великі вікна, гарне облицювання каменем, а у залі на стінах були розписи за мотивами лицарських романів.
“Шкотська” кав’ярня була улюбленим місцем зустрічей львівських студентів-математиків, які навчалися в університеті. Їм було комфортно тут сидіти та робити записи у своїх блокнотах, вирішувати усілякі рішення для математичних проблем, тож не дивно, що їх тут зустрічали гурмами. Поважають кав’ярню і сучасні математики, навіть попри те, що сам заклад уже давним-давно припинив свою діяльність. Кажуть, що свого часу саме тут зародилася Львівська математична школа.
Наступна старовинна і відома на все місто та за його межами кав’ярня — це заклад “Вірменка”, заснований 1979-го року під назвою “Кофейня на Вірменській”. “Вірменка” була не просто колоритним закладом, а й чи не єдиною місциною у Львові, де можна було вільно поговорити на різноманітну тематику чи обмінятися книгами.
До 90-х роках у “Віденці” можна було побачити чимало “нестандартних” відвідувачів. Тут частенько збиралися купками місцеві митці, історики, поети, музиканти, письменники. Це був час розквіту кав’ярні — черги сюди часом починалися на вулиці.
Згадуючи про культові кав’ярні двадцятого століття, не можна оминути увагою і заклад “Штука”, який діяв на вулиці Театральній з 1909-го року. Це була перша кав’ярня Фердинанда Турлінського — заклад з вишуканим інтер’єром, на стінах якого можна було побачити творчість відомих митців того часу.
У час Першої світової війни місцева влада відкрила тут так звану “дешеву” кухню і доступно годувала місцеву інтелігенцію тут. Кажуть, що тогочасна богема могла тут проводити час від ранку до вечора, милуючись інтер’єром та смакуючи ароматну каву.
